Найгарячіша глава

Щойно вийшов один з моїх улюблених розділів твору "Блискавка крізь райдугу". Можна сказати, що він один з трьох стовіпві, на якій тримається як цей твір, так і вся моя письменницька діяльність.

Років п'ять тому у моїй голові виник образ холодної закинутої будівлі, вкритої інем трави. Ледве теплої квартири. Та двох чоловіків у рваних джинсів, які хочуть одне одного так сильно, що це боляче.

Так, тут є еротика, і дуже відверта. Але річ не в ній, а саме в почуттях, таких сильних і страшних.

Ця ідея довго сиділа у моїй голові, тож мені довелось побудувати цілу історію довкола неї. І в ній ця сцена - лише початок. 

– А чого хотів ти? Кажеш мені, що був проти? Що тобі не сподобалось?! – я зло шипів крізь зуби й не міг повірити, що ми взагалі вели цю розмову.

Як міг Кас говорити таке?

На цей раз він першим мене поцілував

Він дивився на мене своїми неможливими синіми очима. Синіми – як небо зараз. Скляними – як вікно, що відмежувало нас від свободи, усамітнювало у цій маленькій квартирі, з якої Кас зараз так прагнув вирватися.

– Я теж хотів! – вперше в голосі з’явилась крихта емоції. Кас спробував висмикнути руку, але я вчепився надто сильно. Боявся, що інакше Кас знову кудись подінеться, – Я хотів, бо ти навмисне провокував мене, зводив з розуму, створював ілюзію, що я тобі цікавий! – його очі геть намокли, й це страшенно вразило мене. Я розслабив пальці, й Касу таки вдалось вирвати руку, але він не пішов. Навпаки – зробив до мене крок і заговорив страшенно розбито та розчаровано… – Я просто хвойда, яка ведеться на крихту уваги. Я знаю. Я кликав тебе не для сексу, я просто так… так хотів побачити тебе, – він схлипнув. Я був абсолютно приголомшений… – Хотів, щоб ти заспокоїв мене, або накричав, не знаю. Але, – Кастіель криво усміхнувся, – ти просто трахнув мене. На підлозі, невідомо де, у майже розваленому будинку. І знаєш, що найгірше? Я цим насолоджувався. – Кас відвів погляд. Я не міг дихати, агонія роз’їдала кістки, але я змушував себе стояти на ногах, слухати Каса. Дивитися на Каса.

Сподіваюсь, вам сподобається! 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іван Павелко
22.02.2026, 08:49:33

Вітаю на букнеті, підписався, легкого вам пера❣️❣️❣️❣️✌️✍️

Сандра Ангел
22.02.2026, 09:21:07

Іван Павелко, Дякую ❤️❤️

Інші блоги
Нова глава незабаром.
Ой щось буде цікавеньке.
Я хочу більше
Моя нова пісня "Я хочу більше". Прослухати — натисніть на картинку❤️ Я хочу більше, трохи-трохи, Почути поруч твої кроки. Я хочу більше, трішки-трішки, Щоб ти сьогодні мене втішив. Інші мої пісні в книзі "Ти
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Затримки у книзі
Дякую, самі знаєте кому, за відключення світла, ми трохи затримали вихід глав, бо фізично не встигаємо з командою редакторів дооробити роботу з ціми відключеннями. Сводіваюсь скоро все буде добре та я зможу викладати роздили
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше