Монохромія

Прода на “Монохромію”  опівночі. 

Цитата:

Пальці нервово стиснули сильніше ручку і різким, розмашистим рухом поставили підпис у нижньому куті. Прямо поверх лінії  з недомальованою ключицею. 

— Що ти робиш, Грейс...? — здригнувся голос за моєю спиною.

— Я закінчила цей портрет, Девіде. Забирай його та забирайся з моєї студії. 

— Але ж ти не домалювала його... — він підійшов ближче, дивлячись на незавершений фон, на ледь намічені плечі. — Там лише обличчя та шия.

— Ти не знав? — ледь посміхнулася, згадуючи слова свого наставника, який вчив мене малювати. — Картина стає закінченою, як тільки художник ставить на ній підпис. Навіть якщо там лише обличчя і немає жодного фону. Навіть якщо там одна цятка. Це називається «художній задум». І мій художній задум у тому, що за цим обличчям — біла порожнеча. Така ж сама, як і в тобі.