Тож "Опівнічника" завершено, і що далі? А далі нова історія перша чернетка якої вже давно чекає на свій час в шухляді. Це не містика і не фентезі, це абсолютно протилежна "Опівнічнику" сонячна, тепла з легким подихом свіжого повітря історія. Думаю, не менш болюча, а можливо для когось навіть ближча. Це історія про кохання, життя та інакшість. А також про розбиті й заново зібрані серця. А все інше ви зможете дізнатися найближчим часом, щойно буде опубліковано перший розділ. Спостерігайте за героями разом зі мною)

Трішки естетики майбутньої історії вам для настрою.)

Аль – «Знаєш, іноді здається, що цей світ не для мене. Ніби реальне життя проходить наскрізь, як вода крізь пальці.».

Марк – «Просто... все це так складно, я звик жити в своїй безпечній бульбашці з коханою дівчиною, друзями й ідеальним життям в столиці. А тепер... тепер все розпалося. І ти змусив мене визнати це.»

Сеня – «Але ж це лише маска, ти хіба не помітив? Якби пізнав його то зрозумів би про що я.»

Даня – «Я завжди знав, що подобаюся їй. Просто, напевне, боявся. Не хотів руйнувати те, що в нас вже було. Стосунки це складно.»

Ніка – «Бо з тобою зручно. Я звикла до тебе. У нас все життя вже було розплановано. Не злись на мене, Марку, я завжди була такою і ти це знаєш.»

Альбіна – «Хей, я знаю тебе з тих пір, як ти пісявся в пелюшки. Думаєш, те, хто тобі подобається чи кого ти кохаєш, може змінити мою любов до тебе?»