Скажу те, що більшість авторів не наважаться сказати вголос.

Найгарячіші сцени в моїх книгах — не ті, де герої цілуються. А ті, де один з них міг би вбити іншого. І не вбив.

Ось де справжня напруга. Ось де в мене самої перехоплює подих, поки пишу.

Трилер з романтикою — це жанр для людей, яким замало "вони зустрілися і закохались". Їм потрібно "вони зустрілися, і ніхто з них не знає, чи вийдуть звідси живими — але щось між ними вже не зупинити".

І ось моє провокативне запитання до вас:

Чи може герой, який переступав через закон, через мораль, через людей — заслуговувати на кохання?

Чи ми як читачі просто виправдовуємо все, якщо автор добре написав його очі і передісторію?

Я не маю однозначної відповіді. Але саме це питання переслідувало мене, поки я пишу Кая з "Той, кого не просять".

Він не герой. Він навіть не намагається ним бути. Він — той, кого не просили рятувати чужу жінку, яка вломилася в його квартиру серед ночі. Але він залишив її. І це рішення змінило їх обох.

Ембер тікала від чоловіка-монстра. Кай жив заради помсти. Між ними не мало бути нічого, крім небезпеки.

Але ви ж знаєте, як це буває..

Розкажіть мені в коментарях — ви за "темних" героїв чи вони вас дратують? Хочу знати, з ким розмовляю))

Також додаю посилання на історію, яку описала тут, у блозі - книга