Коли зникає світло, залишається головне — ми!

За вікном холод, у кімнаті темрява, а чай у склянці вже давно охолонув... Але хіба це може зупинити життя, коли поруч — рідна людина?

Мій новий вірш — про тепло, яке не залежить від електрики. Про ту віру у весну, яка допомагає нам не просто чекати, а перемагати тишу і страх щодня.

«Милуйтеся свічкою поруч на стільці та уявляйте гарячі літні промінці. [...] Крига й сніг брудний нарешті розтануть, трава зазеленіє, а вороги зав’януть».

Як педагог/психолог, я знаю: саме такі моменти близькості стають нашим надійним захистом. А як мешканка українського Нью-Йорка, я впевнена — сонце над нами обов'язково зійде інакше.

Запрошую вас до читання: Цей твір увійшов до моєї збірки «Я знову пишу». Вона про нас — незламних, закоханих і вірних своїй весні.

Підтримайте автора «сердечком» та читайте за посиланням: https://booknet.ua/reader/ya-znovu-pishu-b448348?c=4945151

#Яна_Тарасевич #Букнет #СучаснаПоезія #СвітлоПереможе #НьюЙоркДонбас  #Кохання #ВеснаБлизько #ЯЗновуПишу