Прода опівночі на дві книги

Привіт вам)  прода на “Валентинку в моїй голові” опівночі. А також, опівночі прода на книгу “Монохромія”. Не хворійте. І одужуйте)

AD_4nXd8pTPgXwv65ddFtV0t3FeXZE5so2STzUPC9AEbhunwTOdOWeVZDoMOPKhi6Cjp9l3aYKM8Qc8eXTceLPs2Yb9uA5V9oB9PLMF8jhwxr17fgS528uNUhzJUQlO2PhqZKw?key=4cWGkEAWNenXjcU8Xs0k6g

Я стомлено потерла очі та перевела погляд на натурника, чию шию прикривав комір й однозначно псував усю естетику.  Недовго думаючи я відклала аркуш на стілець й потягнулася до ґудзика, щоб виправити ситуацію. Кінчики пальців ледь зачепили оголену теплу шкіру, аж раптом моє зап'ястя перехопила тепла рука. 

— Що ви робите...? — прохрипів сонний голос. Повіки повільно здійнялися і на мене подивилися бездонні очі. Вони були настільки темними, що я могла бачити у них своє віддзеркалення. 

— Роздягаю вас, нічого особливого, — прошепотіла йому у відповідь та все ж таки зробила свою справу. — Можете ще поспати годинку. Ваша поза мені цілком подобається. 

— Що...? — шоковано перепитав він, ніби вперше почув подібне. Як для того, хто голим позує кожен день, він був занадто полохливим. Невже мені прислали якогось новенького... — Навіщо вам роздягати мене...?

 

Читати книгу:

https://booknet.ua/reader/monohromya-b449256?c=4944296&p=1

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вікі Дрейк
16.02.2026, 01:43:26

❤️❤️❤️❤️

Інші блоги
Настав час зізнатися...
Зустрічі, які спочатку парочка Макар і Ксенія приховували від усіх, особливо від друзів, приховувати вже неможливо. Та й чи треба?) Ксенія боялася осуду від подруг, а отримала підтримку та легкі жарти ☺️ Між героями
Запитання до авторів.
Як ви ставитесь до рецензій на свої книги? Як ви сприймаєте рецензії — позитивно, негативно чи нейтрально? І ще: чи повинен рецензент мати спеціальну освіту, щоб писати їх, чи достатньо просто читацького досвіду? А ще,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
"Таємна справа для феї" отримала другий шанс)
Багато обмежень я зняла, що не давало розповіді заграти всіма барвами. Буду рада зустрічі на сторінках книги.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше