Рецензія на Поцілунок звіра Анни Лінн

Як винагороду у колі взаємного читання, авторка Анна Лінн обрала цей твір.

«Поцілунок звіра » — як на мою думку, це лише фрагмент набагато більшої історії, навіть цілого фантастичного Всесвіту, що створила авторка. Майстерно закинула цю коротку історію, як наживку. І залишила стільки ниток на полотні, що вистачить на цілий повноцінний роман. Світобудова дуже гармонійна та правдоподібна, як для фентезі. Замок, звір, перехід між світами, магія, сила крові, прокляття. Є короткі ремарки в минуле та майбутнє.

Щодо сюжету, сама авторка робить відсилку до історії Красуні та Чудовиська та розповідає свій варіант. Та я побачила тут ще одну досить відому історію — легенду про графиню Баторі, що купалася у крові незайманих дівчат і знищувала цілі села заради цього. Справжній головний антагоніст цієї історії — леді Ебоні — нагадала мені саме цей образ. Читаючи, так і бачила образ кривавої графині. І це вже рівень не «просто кохання перемагає все», а самопізнання та самопожертва. Смак влади та самотність перемоги, дорога ціна, що платиться за успіх і красу. Моральний вибір і реальний сумнів. І не банальна боротьба добра і зла.

Поважаю авторку за багатошаровість її творів. Це завжди головоломка, яку приємно розгадувати.

Але є і зауваження, скоріше технічні нюанси. Текст видався мені невичитаним, особливо перші глави. І це трохи збивало під час читання, бо в голові вмикався внутрішній редактор, що одразу пропонував заміну того чи іншого слова або навіть звороту. Та насправді я не хочу загострювати на цьому увагу. Думаю, авторка або зробить контрольне читання самостійно, або, якщо їй буде цікаво, звернеться по окрему думку. Бо якби я прочитала лише кілька перших глав, то, мабуть, закинула б твір. Але, прочитавши його повністю, однозначно скажу, що загальне враження дуже позитивне.

Також вирішила створити певний візуал, як я побачила цю історію.

І вибачаюсь, що так довго. Мала певні технічні проблеми.