Знаючи Вашу творчість, підозрюю, що попереду — емоційний вибух. Причому такий, що його найголосніше буде чути саме в тиші.
А тепер — трохи сарказму. Але не до книги, а до цього міні-вірша в блозі.
«Іноді, щоб не втратити себе, потрібно зупинитися…» — звучить правильно. Єдине “але”: ти зупинився, а життя — ні. Воно й далі біжить, штовхається ліктями і ще встигає запитати: чого це ти тут “зупинився”?
«У тиші…» — тут згоден на всі 100: тиша інколи потрібна, щоб зосередитись.
«Без світла…» — отут я б посперечався. І буквально, і метафорично: краще, щоб світло було. Бо світло — це орієнтир. Без нього можна так “зупинитися”, що потім не кожен знайде вихід із темряви.
«Без ролей і пояснень…» — красиво, але ризиковано: варто лиш скинути ролі — і одразу з’являються охочі призначити тобі нову.
«Саме там ти знову себе знаходиш…» — а інколи не знаходиш, але є шанс почути.
І маленька порада (вже без сарказму): емоції теж мають складатися у структуру і бути спрямленими. Тоді вони тримають удар, не розсипаються при критиці й звучать ще сильніше.
Спокій. Ніч. Тиша. Темно в кімнаті. І саме в цій темряві нічого не тисне, не потрібно бути сильною, не потрібно знати відповіді. Лише дихати. І дозволити собі бути.
✨Всім вітаннячка і з днем закоханих✨ Спробувала і я сьогодні написати невеличку замальовку до дня Святого Валентина Це оповідання така собі розповідь дорослої сільської жінки про їх досвід романтики по сільському У
Вітаю, любі читачі й запрошую до моєї новинки ОСОБИСТИЙ ДИЗАЙНЕР ПОВЕЛИТЕЛЯ ПІТЬМИ! Обіцяю багато пригод, гумору, розслідувань й заплутаних стосунків! Нудно точно не буде. Особливо героям)) Героїні вже весело, бо
Вітаю, друзі! Оновлення уже на сайті! – Знаєш за що я люблю договори, Брайане? – Кейн подалась вперед, не припиняючи всміхатися. – За мілкий шрифт. Очі його злегка розширились. – Це незаконно! – Можеш
Інколи, щоб не втратити себе, потрібно зупинитися. У тиші, без світла, без ролей і пояснень. Саме там ти знову себе знаходиш.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнаючи Вашу творчість, підозрюю, що попереду — емоційний вибух. Причому такий, що його найголосніше буде чути саме в тиші.
А тепер — трохи сарказму. Але не до книги, а до цього міні-вірша в блозі.
«Іноді, щоб не втратити себе, потрібно зупинитися…» — звучить правильно. Єдине “але”: ти зупинився, а життя — ні. Воно й далі біжить, штовхається ліктями і ще встигає запитати: чого це ти тут “зупинився”?
«У тиші…» — тут згоден на всі 100: тиша інколи потрібна, щоб зосередитись.
«Без світла…» — отут я б посперечався. І буквально, і метафорично: краще, щоб світло було. Бо світло — це орієнтир. Без нього можна так “зупинитися”, що потім не кожен знайде вихід із темряви.
«Без ролей і пояснень…» — красиво, але ризиковано: варто лиш скинути ролі — і одразу з’являються охочі призначити тобі нову.
«Саме там ти знову себе знаходиш…» — а інколи не знаходиш, але є шанс почути.
І маленька порада (вже без сарказму): емоції теж мають складатися у структуру і бути спрямленими. Тоді вони тримають удар, не розсипаються при критиці й звучать ще сильніше.
Але не факт...
Оксана Дичка, Саме так...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати