Ви помітили, як часто в житті доля грає з нами в злі ігри? Коли Рустам дивився в очі "Миколі Тихому", він побачив там Ліну. Ті самі зелені очі, які він цілував, тепер належать його лютому ворогу.

Ця сцена була для мене однією з найважчих у написанні. Я хотіла показати, що зло не завжди має вигляд монстра — іноді воно виглядає як звичайний менеджер супермаркету, у якого росте прекрасна донька.

А як ви ставитеся до Самойловича? Чи може людина "відмитися" від минулого, ставши "Тихим менеджером"?