Вона — Карина Георганова, єдина донька Артура Георганова, одного з найвпливовіших людей міста-мільйонника.
Улюблена дочка впливового батька, який побудував свою бізнес-імперію, як-то кажуть — з нуля. Та його маленька дівчинка, його принцеса, виросла й перетворилася на красиве… стерво.
Він — Єгор Красильников, вихованець дитячого будинку, колишній спецпризначенець із позивним Горинич.
Випадкова зустріч у чужому місті. Пристрасна ніч. Ніяких взаємних зобов’язань…
Ось тільки доля розпорядилася інакше.
Відсьогодні Єгор — водій Карини.
Принцеса та Горинич. Приборкання норовливої.
***
Як і всі книги циклу - можна читати окремо.

Кидаю погляд на годинник: Карина там, напевно, уже нервує. Якщо тільки… якщо тільки не зібрала речі й не пішла.

— Поспішаєш? — запитує Батя, помітивши мій погляд. 

— Не дуже… 

— Карина чекає? — усміхається шеф. 

— Сподіваюся, що ще чекає… 

— Все так погано? — співчутливо уточнює Батя. 

— Не знаю. Нам треба поговорити… 

— Про Якименка? 

— Ви знаєте? — скриплю зубами. 

— Усі знають. Пробач, Гориничу…

Я не відповідаю, а Денис Антонович не продовжує. Потім бере трубку внутрішнього телефону й кудись телефонує.

— Черговий? Там дівчина Єгора не виходила? Так, Георганова. Чудово. Якщо з’явиться — не випускати й одразу мені доповісти. Відбій! — кладе трубку і звертається до мене: — Що б між вами не відбувалося, поки не поговорите — вона нікуди не дінеться. 

— Дякую!