Додано
12.02.26 06:46:23
Очікування
Очікування здається безпечним станом, але саме в ньому людина часто втрачає себе. Коли ми чекаємо, ми віддаємо свою силу назовні — іншій людині, події, слову, яке можуть так і не прозвучати.
Очікуючи, ми відкладаємо життя на потім. Ми мовчимо замість говорити, терпимо замість обирати себе. День за днем очікування перетворюється на внутрішню напругу й сумнів у собі.
Найбільша небезпека в тому, що очікування маскується під надію. Але надія без дії повільно руйнує. Життя починається не тоді, коли виправдовуються наші сподівання, а тоді, коли ми перестаємо чекати й повертаємося до себе.
Іванна Роман
93
відслідковують
Інші блоги
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ — Знаєш, я гадаю, що не слід брехати про наші плани, — кажу я. Злітаю зі стільця, розв’язую халат і бачу, як Кіліан ковтає. Скидаю шовк до ніг
Ну що, мої любі, здається, ми з вами не шукаємо легких шляхів! Я підрахувала всі голоси, і виявилося, що історія №2 та історія №3 набрали абсолютно однакову кількість голосів! Але переможець у нас має бути лише один, тому доведеться
Вітаю, шановні читачі й автори! Запрошую для прочитання нового розділу книги Повернення у Мертвий світ Оскільки загальний тон книги тривожний, то прийшла година ту напругу трохи знизити. Не писала геловінських оповідань,
Любі читачі і колеги, як ви могли помітити, на Букнеті триває міжавторський Геловінський літмоб “Гарбуз-сторі” І сьогодні, до цієї чудової події доєдналася моя історія “Грета, Вуглик і демон Толік” Якщо
Любі мої, я тут принесла вам дещо новеньке. І, здається, цього разу моя остання нервова клітина офіційно звільнилася. Зізнавайтеся, хто любить історії про бідну, скромну, невинну дівчинку, яка потрапляє до елітного навчального
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМабуть, найбільше, що ми втрачаємо в очікуванні — це час. А час, як відомо, не повертається ні з відсотками, ні з кешбеком. Це єдиний ресурс, який не можна відкласти “на потім”, заморозити чи перезавантажити.
Тому замість жити в режимі “ще трошки — і почнеться”, варто просто почати. Діяти. Помилятися. Сміятися. Насолоджуватись моментами, навіть якщо вони не ідеальні. Бо життя — це не черга в приймальні долі, де нам ось-ось винесуть вирок “можна бути щасливим”.
І якщо вже чекати — то хіба що на чайник, який закипає для ароматного чаю. Хоча й там краще не проґавити момент і паралельно щось зробити. Наприклад, написати коментар до вашого блогу ;).
Андрей Романенко (Black Silver), Єдина думка яка завжди була присутня в мене коли я писала свою книгу, то це думка про те що яб дуже хотіла допомогти комусь своєю історією. Не знаю чи я хотіла донести те щоб людина подивилася збоку і на прожиті мої роки і на прожиті свої роки. Тут чіткої відповіді я не зможу вам надати. Але завжди буду казати якщо моя книга допоможе хочаб одному читачу я буду безмежно щаслива . І насправді зовсім не грає ролі за один вечір прочитає людина мою книгу чи за місяць ... Найважливіше для мене щоб читач просто на декілька секунд зупинився і просто подумав над написаними словами.
❤️❤️❤️
Люмен Белл, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати