Додано
12.02.26 06:46:23
Очікування
Очікування здається безпечним станом, але саме в ньому людина часто втрачає себе. Коли ми чекаємо, ми віддаємо свою силу назовні — іншій людині, події, слову, яке можуть так і не прозвучати.
Очікуючи, ми відкладаємо життя на потім. Ми мовчимо замість говорити, терпимо замість обирати себе. День за днем очікування перетворюється на внутрішню напругу й сумнів у собі.
Найбільша небезпека в тому, що очікування маскується під надію. Але надія без дії повільно руйнує. Життя починається не тоді, коли виправдовуються наші сподівання, а тоді, коли ми перестаємо чекати й повертаємося до себе.
Іванна Роман
83
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, любі букнетівці!❤️ КОНКУРЕНТКУ ОНОВЛЕНО. Тож запрошую до нового розділу, де невинна розмова матері й доньки дає відповіді на більшість ваших запитань. ...цей день ми проводимо вдома: під її пледом, з улюбленими
Про: Агентів, Юристів, Бійців, Мафію? Намагаюсь визначитися з сюжетом
Які психологічні підґрунтя того, що студентки закохуються у своїх викладачів? Я вважаю, що в першу чергу це холодність і відстороненість батька по відношенню до доньки чи перекладання на неї затяжких зобов'язань, вимагання
...Чиї книги вигадали наш світ раніше за вчених! Привіт, друзі! Сьогодні хочу сказати «дякую» тим, хто навчив нас мріяти про неможливе. Ви коли-небудь замислювалися, що багато звичних речей спочатку народилися
"Лелека для двох". доходить до кінця. Ми разом пережили цю історію, відчули її, раділи і співчували героям. Але вже за два дні я її завершую. Зараз чудовий шанс купити книгу по зниженій ціні. Після завершення
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМабуть, найбільше, що ми втрачаємо в очікуванні — це час. А час, як відомо, не повертається ні з відсотками, ні з кешбеком. Це єдиний ресурс, який не можна відкласти “на потім”, заморозити чи перезавантажити.
Тому замість жити в режимі “ще трошки — і почнеться”, варто просто почати. Діяти. Помилятися. Сміятися. Насолоджуватись моментами, навіть якщо вони не ідеальні. Бо життя — це не черга в приймальні долі, де нам ось-ось винесуть вирок “можна бути щасливим”.
І якщо вже чекати — то хіба що на чайник, який закипає для ароматного чаю. Хоча й там краще не проґавити момент і паралельно щось зробити. Наприклад, написати коментар до вашого блогу ;).
Андрей Романенко (Black Silver), Єдина думка яка завжди була присутня в мене коли я писала свою книгу, то це думка про те що яб дуже хотіла допомогти комусь своєю історією. Не знаю чи я хотіла донести те щоб людина подивилася збоку і на прожиті мої роки і на прожиті свої роки. Тут чіткої відповіді я не зможу вам надати. Але завжди буду казати якщо моя книга допоможе хочаб одному читачу я буду безмежно щаслива . І насправді зовсім не грає ролі за один вечір прочитає людина мою книгу чи за місяць ... Найважливіше для мене щоб читач просто на декілька секунд зупинився і просто подумав над написаними словами.
❤️❤️❤️
Люмен Белл, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати