Вітаю, друзі!
Найближчими днями мій твір дебютує у флешмобі «Різнобарвне кохання» екстравагантної Чарівної Мрії. І це, мабуть, моя найбентежніша робота.

Чому?

Бо вона досить суперечлива: дещо зухвала, місцями — цинічна, в деяких епізодах — позбавлена приватності, інтимна, з елементами сірої моралі, просякнута відчаєм та болем, із щасливою кінцівкою, але і з відчуттям легкого смутку водночас.

Це знову буде слеш. І знову вже відомі вам персонажі — Чон Чонґук і Кім Техьон.
Проте не кваптеся сахатися фандому — історія легко читається як оригінальна і абсолютно не обтяжена незрозумілими вам моментами.

Завтра я почну детальніше знайомити вас із головними персонажами та головними образами-символами цього твору. А сьогодні ловіть невеличкий уривок:

— Знаєш, Жюль, якщо це тільки дійсно твоє справжнє ім’я, — Техьон заплющив очі й зітхнув. Ліпше не стало. — Можеш нас перестріляти, можеш — застрелитися сам, але ми більше не задовольнятимемо твоїх збочених забаганок. Второпав?

— Овва! — француз щільно стиснув зуби і демонстративно пошкріб нігтем правий різець. — Ще й як второпав. Второпав, що з мене кепський оратор — ніколи не вмів доладно пояснювати людям, аби вони розуміли з першого разу, що мої рішення не обговорюються.

Приховані попередження, котрі визирали з-поміж кожного другого слова, змушували Техьона наново занервувати.

— Послухай мене, Техьон-ші! Ти правильно тиснеш — я ніякий не вбивця. І навіть у передсмертній агонії не взяв би на себе подібного гріха. Тому смертельна небезпека вам точно не загрожує. Але…

Лише на мить хлопець опустив напружені досі плечі, проте паскудне «але» одразу ж повернуло їх у вже звичний гіпертонус.

— Але ти все одно підеш у спальню і зробиш усе так — або хоча б максимально близько до того, що написано в сценарії.

— Ні!

— Хм! Що ж, гаразд, тоді піду я. А ти зостанешся на моєму місці — в міцних обіймах залізних кайданок, звісно, і пильнуватимеш процес зйомки з моніторів. Домовилися?

— …

Німа пауза затягнула тишео увесь простір, але глухе Техьонове «ковть» спотворило її спокій своїм острахом.
Хижак на ймення Жюль зчитав чужу емоцію достоту і скористався з неї.

— Як гадаєш, Техьон-ші, я ніжний коханець чи збочений садист, гм? — примружив він холодні сизо-блакитні очі. — Залюблю Чонґука до приголомшливих о*газмів чи жорстоко **ахну, лишаючи по собі каліцтва?

Читайте та підтримуйте роботи інших учасників флешмобу за посиланням —>  «Різнобарвне кохання»