Оновлення новинки♥️

- Що ти робиш? - шепочу дуже тихо.

Губи його розтягуються у самовпевненій усмішці і він схиляється ближче, скорочуючи ту незначну відстань.

- Хочу тебе зігріти, - шокує мене відповіддю. - Ти ж змерзла.

- Взагалі-то ні, мені навіть спекотно, - кажу тремтячим голосом.

Всім моїм тілом справді розповзається жар, і я це списую на камін, в котрому тріщить багаття. Ну не може мені подобатись близькість другого брата. Я ж млію, коли Давид торкається мене. А Дем'ян це інша справа. Так не повинно бути. Але чомусь я відчуваю те ж саме.

- Гаряча дівчинка, - хмикає і підморгує.

Він скорочує ту мізерну відстань між нашими губами і я вже відчуваю теплий подих на щоці. Не рухаюсь. Тіло заніміло. І я в очікуванні його дій.

Позаду гримають двері і я здригаюсь. Дем'ян відхиляється і переводить погляд мені за спину. Він напружується, а я розумію, що нас застукали у дуже поганий момент.

- Чим це ви тут займаєтесь? - гримить на всю кімнату голос Давида. Його тон може заморозити, настільки він неприязний.

- Розмовляємо, - Дем'ян відповідає легко, але я відчуваю, як грають його м'язи. - Мірі потрібен одяг. Тому я запропонував їй їхати зі мною в магазин.

Він відпускає мене і я похитуюсь втративши рівновагу. Обіймаю себе руками, бо миттю стає холодно. Спостерігаю, як Давид з повним оберемком дров перетинає кімнату і зупиняються біля каміна. Його обличчя не виражає ніяких емоцій, воно кам'яне. І він ігнорує мене поглядом, наче мене не існує.

- А хіба Мірі потрібен одяг? - він кидає дрова у відведене для них місце і обертається, нарешті дивиться на мене. - Куди вона зібралась? А в будинку в піжамі може походити, тут тепло. Чи ти може ще їй телефон даси, щоб мамі подзвонила і розказала, як вона тут опинилась?

- Чому ти вважаєш мене стукачкою? - мій голос тремтить від образи. Давид досі думає, що я їх здала батькові і тепер вважатиме, що за першої нагоди все про них розкажу. Та я не бачу сенсу це робити. В нас так досить натягнуті стосунки.

- Я тобі не довіряю. Тому тобі краще сидіти в кімнаті ці вихідні.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Соланж Седу
10.02.2026, 21:51:04

♥️♥️♥️

Ольга Суниця
11.02.2026, 04:03:30

Соланж Седу, ♥️♥️♥️

avatar
(Ivanka)
10.02.2026, 20:22:18

Дякую, Олю ♥️ Люблю твої книги з перчиком)))

Ольга Суниця
10.02.2026, 21:43:57

(Ivanka), Дякую ♥️

Інші блоги
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацювую певну техніку і думаю над нею: Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
Про те що чекає далі...
Доброї ночі усім! Хочу розповісти про мої майбутні плани. Окрім написання творів, я ще маю багато хоббі. Одне з них це... ютуберство! І ось я сидів, подумав, а чому б і ні ? В мене появилося пару ідей і досить скоро я зніму відео
Як народжувалась книга: від ідеї до 50 розділів ❤️
Ідея прийшла вночі (як і все найкраще у моєму житті - і найгірше). ☕ Я думала: а що, якщо жінка, яка досліджує чужі смерті, раптом опиниться в центрі чужої гри? Не як жертва - як змінна. Як інструмент, який став чимось більшим. ✨ Я
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Директор мандрівного театру
Продовжую вас знайомити з кастом "Зруйнової гордості". Сьогодні у нас на блюді — Реджинальд Мун Кім. (Норман і Реджинальд) “— Реджинальд Мун Кім. — Представився він, простягаючи Норману руку. — Вам
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше