Привіт!❤️❤️❤️

Сьогодні в мене особливий день, яким я дуже хочу поділитися з вами.

Для кожного автора це хвилюючий момент, і я не виняток — сьогодні стартувала передплата на мою книгу "НАЗВИ МЕНЕ КОХАНОЮ" !

Це не просто історія про фіктивний шлюб та розкішне життя. Це історія про те, як під масками успішних та впевнених людей ховаються вразливі серця, що прагнуть справжнього тепла. Разом із Владом та Катею ми пройдемо шлях від холодного контракту до палких почуттів.

Чому ваша підтримка зараз така важлива?

Це мій перший досвід передплати, і саме зараз я найбільше потребую вашого "плеча". Ваша віра в мою творчість — це той натхненний імпульс, який змушує писати далі, вигадувати нові повороти та дарувати героям щастя. Кожен ваш коментар та кожне замовлення — це величезне «дякую» в моє серце.❤️❤️❤️

Що на вас чекає:

✨Регулярні оновлення (я дуже стараюся тримати цей ритм для вас!).

✨Більше романтичних моментів, підводних каменів та емоційних «гойдалок».

✨Гарантований Хеппі-Енд, хоча шлях до нього буде непростим.

Підтримати мене та оформити передзамовлення на книгу можна за ПОСИЛАННЯМ 

Дякую, що ви поруч, що читаєте та проживаєте цю непересічну історію разом зі мною. Ви — моє найбільше натхнення!

З любов’ю, ваша ВАЛЕНТИНА БРОДСЬКА ✨✨✨

❤️І трішки уривків з сьогоднішнього розділу від Владислава:❤️

Я нахилився до її шиї, вдихаючи аромат її шкіри, відчуваючи, що ми вже за крок до того, щоб стати одним цілим, щоб назавжди скріпити наш союз чимось більшим, ніж підписи на папері. І в цей момент вона видихнула — голосно, з надривом, що йшов із самого серця, з тієї глибини, куди мені не було доступу:

— О, Вадиме… я так тебе кохаю!

Це було як постріл у тиші. Як відро крижаної води, вилите на розпечений метал. Світ навколо мене не просто зупинився — він розлетівся на друзки.

Я завмер, затамувавши подих. Секунду мені здавалося, що я недочув, що це шум хвиль або власна кров, що пульсує у вухах, зіграли зі мною злий жарт. Але ні. Катя, заплющивши очі, напівусміхнулася, перебуваючи десь там, у своїх таємних мріях, де вона була не зі мною. Не з чоловіком, який тільки що дарував їй насолоду, який готовий був носити її на руках. Вона була з якимось Вадимом.

Я різко відсторонився, наче опікся. Повільно сів на край ліжка, опустивши голову на руки, відчуваючи, як порожнеча заповнює легені замість повітря. Усередині все випалило вщент. Тріумф від близькості змінився огидним, липким відчуттям того, що мене просто використали як зручний ерзац. 

Попереду був Київ. Літак, камери, офіс. І тепер я точно знав: наша вистава тільки починається. Катя хотіла акторської гри? Вона її отримає. Я буду ідеальним чоловіком на публіці, буду ніжно обіймати її перед об’єктивами, але всередині… я розбурханий вулкан.

Я гратиму за зовсім іншими правилами. І перший пункт у цих правилах — дізнатися, хто такий цей Вадим, який наважився стояти між мною і моєю власністю — моєю дружиною!