А ви перечитували якийсь зі своїх розділів з думками: "Лишенько! Та я ж бісів геній?" Я це називаю чистим літературним кайфом. У кожному з нас живе критик, що стоїть над своїм автором з піднятим тапком і готовий вперіщити його за "криве" речення, слово, сюжет... та за будь що, бо така його робота. Проте, якщо відкинути цю драматичність, то вона стане синдромом самозванця і не дасть тверезо подивитися й оцінити написане. 

Тому, граючи на випередження, кидаю тапцем в свого критика і визнаю перед собою, що отримую той чистий кайф від свого Хамелеона На сьогодні цей роман вважаю своєю вершиною. Не через дарк, мафію чи відверті сцени (хоча спробуйте ще й це напишіть у культурних рамках!), а через побудову розповіді. Я не знаю як даються вам ці багатоповерхові розгалужені сюжети, та для мене - завдання з зірочкою. А ще роман бере участь у флешмобі Різнобарвне кохання від Чарівна мрія

То про що я...Отож, друзі, не забувайте себе хвалити і можете написати нижче яке зі своїх творінь вважаєте тим чистим кайфом. З цікавістю перегляну❤️

На додачу закину візуали до нового розділу, а ви собі гадайте про що він, хех, якщо не читали) А візуалізацію розділу можна глянути тут Тік Ток

Він схопив ремінь із власних штанів і, скрутивши їй руки за спину, натягнув пасок навколо зап'ясть так туго, що Арія тихо застогнала від болю.

— Ненавиджу тебе, — видушила вона, спльовуючи на підлогу слину разом із кров'ю. А може вже й саму кров.

— Почуття взаємне, — відказав Даміано й натягнув петлю ще сильніше.

Він був гарячий, його дихання обпалювало шкіру на її шиї. Стегно — мокре від крові, але тримався він наче скажений звір, не даючи їй ні найменшого шансу.

Арія саме зібрала новий згусток слини з кровʼю, щоб виплюнути на його обличчя, як Даміано прикрив їй рот долонею. Солона на смак шкіра і запах крові пробудили новий сплеск нудоти.

— Ще раз плюнеш на мене — проколю ножем язика, — вони майже торкалися кінчиками носів. — Ковтай! — тон людини, яка всім заправляє. Навіть слиною в її роті.

Під тиском його погляду й руки Арія проковтнула згусток.

— Хороша дівчинка, — Даміано насмішливо похлопав її по щоці. Вона відвернула голову, відчувши неприємне перевертання всіх нутрощів.