ДЯКУЮ!

Коли я почала публікувати "Той, кого не просять", я не знала, що буде. Перший розділ. Перші 10 прочитань. Я сиділа і оновлювала сторінку кожні 5 хвилин..З кожним +1 я раділа як мала дитина ❤️

А зараз я бачу майже 1000 прочитань, людей, які чекають на кожен новий розділ. І це... вражає!

Бо коли ти пишеш наодинці, сидиш над ноутбуком до ночі, переписуєш один діалог 7 разів - ти не знаєш, чи комусь це потрібно. А потім розумієш - потрібно.

Комусь Ембер дає силу. Комусь Кай не дає спокою. Хтось пише: "Я не можу відірватися." І саме це тримає мене. Змушує писати далі. Навіть коли важко.

Дякую вам. Кожному. Хто читає. Хто чекає. Хто вболіває.

Для мене це дуже важливо!

Історія Ембер і Кая ще не закінчена. І я обіцяю - попереду буде ще гостріше ;)

Читати з початку: [ПЕРШИЙ РОЗДІЛ]

Хочу почути від вас: що тримає вас у цій історії? Що чіпляє найбільше?