Привіт, дякую вам за підтримку моїх книг! "Власність Лютого" зараз очолює топ книг з тегом "дарк роман".

Я почала писати її ще до того, як зʼявився конкурс, і дійсно хотіла написати щось даркове, але таке, що не буде суперечити моєму світогляду. Я хотіла написати про заборонену пристрасть, коли жінка жадає свого викрадача. Але викрадач, хоч і дуже суворий і має свої правила, не з тих, хто ображає жінок. Він хоче зламати її, але не фізично зламати. 

Він хоче, щоб вона сама його захотіла. І здається, у Лютого це виходить, попри те, що Аля намагається не піддаватись своїм бажанням і почуттям.

УРИВОК З РАНКОВОЇ ГЛАВИ:

СУКНЯ, ЯКУ Я (НЕ) ВДЯГНУ

Я прокинулась від світла, що світило у вікно.

Перше, що побачила — сукню.

Біла. Вечірня. Акуратно розкладена на кріслі. Поруч лежала одна біла троянда. І записка.

Я різко прийняла сидяче положення, потім встала і взяла папірець.

«О сьомій вечора чекаю на вечерю».

От і все.

Я фиркнула.

— Я нізащо її не вдягну, нізащо не піду… — пробурмотіла сама до себе.

Навіть думка про це викликала протест. Ніби якщо я одягну цю сукню — я погоджусь на його правила.  На цю дивну гру.

Я встала й підійшла ближче.

Тканина була красива, ніжна, це був шовк. Сама сукня була не вульгарна фасоном. Саме така, яку я могла б обрати сама.

І це дратувало ще більше.

Він думає, що знає мій смак?

Я провела пальцями по ніжній тканині: швидко, ніби перевіряю, а не милуюсь.

— Нізащо, — повторила я твердіше.

І тут же з’явилась інша думка.

А як він буде дивитись на мене, якщо я її вдягну?

Я різко відсмикнула руку.

— Господи, що зі мною…

Чому я взагалі думаю про його погляд? Про те, що він скаже? Про те, чи йому сподобається?

Я злилась на себе.

Ти ж пам’ятаєш, він тебе викрав. Це не романтична вечеря. Це контроль.

Але думки не слухались.

Якщо я не піду, він подумає, що я боюсь.

А якщо піду, виглядатиме так, ніби я здалась.

А якщо вдягну щось інше?

А якщо все ж цю?

Я сіла на край ліжка і вперлась ліктями в коліна.

Це ж просто вечеря.

І водночас, зовсім не просто.

Мені хотілось довести, що я не ведусь. Що він мене не “полонив”.

І разом з тим хотілось побачити його реакцію.

Я зненавиділа цей момент найбільше.

Бо справа була не в сукні.

А в тому, що частина мене хотіла піти.

І я боялась, що знала, яка частина сьогодні переможе.

"ВЛАСНІСТЬ ЛЮТОГО" ТУТ

Також запрошую до топу в жіночому романі "Подвійний секрет від мільярдера"

УРИВОК З ОСТАННЬОЇ ГЛАВИ:

— Малі пограються з пацюком, а ми можемо подивитись якесь кіно, замовити щось смачне. Ти любила суші, я памʼятаю. 

— І навіщо мені це? 

— А навіщо тобі йти на його довбане день народження? — все ж трохи злості виривається назовні.

— Ой, тільки заради того, щоб подивитися, як ти тепер лікті кусаєш — піду, — в її голосі теж з'являється злість. — Ти свій шанс втратив, Бойко.  

— Ти ще переспи, бляха, з ним мені на зло, що за тупість?

"ПОДВІЙНИЙ СЕКРЕТ ВІД МІЛЬЯРДЕРА" ТУТ

"ПОДВІЙНИЙ СЕКРЕТ ВІД МІЛЬЯРДЕРА" ТУТ

"ВЛАСНІСТЬ ЛЮТОГО" ТУТ

❤️❤️БІЛЬШЕ НОВИН ВІД МЕНЕ І МАКСА ДИКОГО ТУТ ❤️❤️

Читаєте ці книги? Додали в бібліотеку? Поставили сердечко, якщо книга подобається?) Додали коментар?) Ваша підтримка дуже важлива для книги і авторки)))