Як приховати використання ШІ у своїх творах

Ті, хто користується ШІ для написання якщо не цілих абзаців, то просто формулювань, – видають себе, навіть якщо впевнені в протилежному. Нічого не маю проти, нікого не засуджую ✌️, будь ласка, робіть, як вам зручно.  Але скоро це помітять не лише фахівці, чиїм щоденним робочим інструментом є ШІ (як я, наприклад), а й ваші читачі. Особливо якщо почнуть раз по раз натикатись на ідентичні типу «оригінальні» вислови у різних авторів. Якщо ви цього не хочете, приховуйте це краще вже зараз.

Як?

Підкажу кілька яскравих ознак ШІ, а також шаблонних фраз, конструкцій та навіть окремих слів, які він дуже «полюбляє», – щоб їх було легше відстежувати. На прикладі чату джпт, бо саме з ним я контактую найтісніше у своїй роботі.

Я не стверджую, що ви не можете вигадати такі формулювання самі і що все, що я наведу далі, обов’язково і беззаперечно ознака лише ШІ. Але ті, хто адаптує його текст для своїх творів, впізнають мої приклади.

[Нікому нічого не нав’язую, не повчаю, не насміхаюсь з користувачів ШІ, не змушую думати так само. Корисно – користуйтесь, не корисно – не користуйтесь. Все просто ☺️]

☑️ Пафосність

Перше, чим палиться текст, згенерований ШІ, – це пафосність, гучність, натужна красивість ☺️, намагання вичавити з нас емоцію. І іноді ці пафосність і «красота» так засліплюють, що з першого погляду навіть не помічаєш, що сенсу там часто катма. Чисто пластмасові декорації.

✘ Приклад. Він зупинився на порозі, і тінь від прочинених дверей розрізала кімнату навпіл – між тим, що ще можна було втримати, і тим, що вже остаточно втрачено.

✘ Приклад. Він просто виконав обов’язок – як той, хто рятує з полум’я, а потім, не озираючись, іде геть, залишаючи дим і попіл позаду.

✘ Приклад. Це було співчуття. Чисте, рівне, без болю. І саме тому – остаточне.

Рішення: нещадно виметіть зайву пафосність. Натомість додайте фізичні прояви емоцій.

✔️ Варіант виправлення. Усвідомлення, що він зробив це лише зі співчуття, стиснуло болем її груди. Вона мимоволі потягнулась до горла і часто-часто закліпала, немов… і т. д. і т. п. ☺️

☑️ Протиставлення та паралелізм

ШІ дуже подобається перераховувати низку тверджень чи заперечень, а потім добивати нас сильним фінальним аргументом. Або просто назвати тезу й одразу кинути антитезу. Часто він вживає такі конструкції (включаючи, але не обмежуючись): «це не просто…, а…»; «це не…, а…; «не тому, що…, а…»; «не…, не…, не…, а…».

✘ Приклад. Її постать здавалася зібраною, завершеною, ніби вона виходила не з дому, а з цілого розділу власного життя, який більше не потребував продовження.

✘ Він допоміг їй не тому, що не міг інакше. А тому, що міг – і мав змогу піти.

✘ Приклад. Він не обрав її. Не кинув виклик світові заради неї. Не зруйнував жодного правила. Він просто виконав обов’язок.

✘ Приклад. Між стовбурами щось ворухнулося – не тіло, не тінь, а усвідомлення, що вона тут не випадково. [«між стовбурами ворухнулося усвідомлення»? ну ок]

✘ Приклад. І вперше вона зрозуміла: найжорстокіше – це не бути відкинутою. Найжорстокіше – бути врятованою без любові.

✘ Приклад. Він не запитав, чому вона прийшла. Він запитав, чи вистачить у неї сил іти далі.

Рішення: зовсім приберіть ці протиставлення або принаймні згладьте (зламайте нагнітання, зробіть оповідь більш подібною до природного мовлення, залиште лише суть і надбудуйте зверху щось своє).

✔️ Варіант виправлення. Вона приголомшено опустилась на канапу. Отже, він допоміг їй, бо просто пожалів. Ніякого кохання не було – вона його собі вигадала.

☑️ Нетипові для мови вирази

Кожен з нас намагається зробити свій твір оригінальним завдяки якимсь неповторним мовним засобам. А ШІ на них дуже щедрий (хоча це, звісно, ілюзія). У вас може виникнути спокуса залишити його пропозиції, як є. Але логіка ШІ дуже холодна і відчужена. Він не здатен думати, просто комбінує красиві слова за певними формулами й часто хибить. Це чітко відчувається, особливо якщо око вже набите.

✘ Приклад. Це про спробу жити далі з рівною спиною, не озираючись, хоча всередині ще довго відлунює його крок.

спробу жити далі з рівною спиною – в українській мові взагалі нема такої ідіоми – «жити з рівною спиною» (як на мене, сприймається занадто буквально). Зате є «розправити / розпростати плечі» чи «з високо піднятою головою».

всередині ще довго відлунює його крок – «всередині» – це де? В серці, в голові, у вухах? Чомусь у мене «всередині» асоціюється з животом, на крайній випадок із грудьми. Чому «крок» в однині? Він ступив один крок і пуфффф… зник? ☺️

Рішення: надайте реченню людяності, зробіть формулювання більш питомими для української мови. Бо, підозрюю, багато з цих засобів ШІ запозичив з англійської.

✔️ Варіант виправлення. Вона не збиралась втрачати гідність через те, що її покинули, й постійно озиратись на старі помилки. Хай він досі жив у її думках, хай іноді вона схоплювалась уночі, розбуджена знайомими кроками, що насправді лунали лише в її голові. Однак… і т. д. і т. п.

Отже

Звісно, це не повний список (що більше прикладів я знаходила, то важче мені було зупинитись ☺️). Тож, якщо бажаєте, можу зробити другу частину.

Загалом потрібна надивленість та й просто розуміння, що люди, принаймні українці, так не говорять. І тоді очищати текст від решток ШІ буде дуже легко, майже автоматично.

У вас може виникнути запитання – якщо однаково все треба виправляти, який тоді взагалі сенс використовувати ШІ? Сенс є – текст від ШІ може послугувати вам основою, відправною точкою, джерелом натхнення, засобом побороти чистий аркуш. Залиште від нього буквально одну ключову фразу чи слово (саме так я й робила у виправленнях вище), а решту – викиньте, навіть якщо це ну ду-у-у-уже красіво звучить.