У мене буває стан, про який не прийнято говорити.
На початку книги я пишу натхненно. Горю історією. Живу нею.
Кожна сцена — як подих.
А потім я раптом втрачаю цю золоту нитку.
Я сідаю писати — і можу продовжувати текст технічно.
Слова є. Події є.
Але душі немає.
І це страшне відчуття, коли ти читаєш написане і розумієш:
воно правильне… але пусте.
Я розумію, що книгу треба закінчити.
Знаю, що дисципліна важлива.
Але ще знаю: насильно витиснутий текст читач завжди відчуває.
І в такі моменти я вчуся не ламати себе.
Не ненавидіти історію.
Не змушувати натхнення працювати по графіку.
Просто потрібна пауза,перезавантаження.
У вас буває так?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТреба іноді зробити паузу щоб відпочити а потім вже прийде сам натхнення)
Натхнення, на жаль, примарне та примхливе, я не вірю в нього ✍️ а от рутинна, монотонна, вперта праця народжує справжні шедеври ♥️☘️❤☕♡♥︎❤✿☁❣
Письмо не завжди натхнення, а й наполеглива праця. Ї є моменти коли муза не тримає за руку. Але тоді варто йти самому. Дійти.
Розумію Вас, і так, буває щей часто . В такі моменти, я просто " відкладаю перо " і живу своє просте земне життя. Я не хочу робити щось через силу, адже тоді є ймовірність, що можу зненавидіти те чим займаюсь. Не знаю, як інші автори мають графіки викладки, для мене це взагалі дикість. В основному це - вийде коли вийде. Може бути навіть таке, що текст готовий і навіть відредагований, але - АЛЕ немає ніякого бажання його викладати тому, що коли я це роблю я його читаю з захватом, а якщо до цього немає настрою, то взагалі навіщо все це ?
Ну я також свого часу с таким стикалася,коли власна поточна історія набридає і проривається нова ідея,але ти наполегливо продовжуєш з себе вичавлювати розділ за розділом, та я намагалася відганяти думку починати нове, і вперто ледь не "заклеювала тріщини скотчем" щоб воно не лізло передчасно))
Буває. Рідко, але буває. Пауза зазвичай допомагає, якщо під час неї відволіктись на щось геть інше й дати собі час подумати.
Ні
Я з цим станом борюся написанням інших коротких історій. Допомагає.
На днях допишу «Територіальний імператив», чим підкреслю лор всесвіту моїх творів, і повернусь до «Усіх граней самобичування».
А як натхнення не повернеться, то візьмусь за ще одне оповідання — «Ювенальну ентропію».
Як я вас розумію...
Бувають такі моменти.
Але даю собі трохи відпочити. Знову ловлю момент натхнення і повертаюся з новими силами.
Бажаю вам меньше такого "стану" і більше приємних емоцій від власної творчості ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати