Уривок та візуал.

Всім вітання! А я до вас з уривочком та візуалом "Світ у чотирьох тонах". Новий розділ також уже опублікований. Тож ласкаво прошу до читання, а авторам бажаю нескіченного натхнення, творчих успіхів та вірних читачів. Буду вдячна за зворотній зв'язок.

Сонце заливало коридор, в якому ще відчувалася прохолода, теплим світлом. Ранок в академії починався у своєму звичайному ритмі. Простір наповнювався звуками кроків, гомоном та веселим сміхом студентів, які поспішали на перші заняття. Тримаючи теку з ескізами, Ліра йшла сходами на другий поверх. Вона несподівано сповільнила крок, побачивши Ренату, яка спершись об поручні, водила пальцем по сенсорному екрану телефона.

— Ренато? — глибоко вдихнувши, Ліра піднялася на кілька сходинок вище.

— О, кого я бачу! — Рената підняла голову й крива посмішка торкнулась її губ. — Лівінська власною персоною!

— Нам треба поговорити, — мовила Ліора, не звертаючи уваги на зухвалий тон одногрупниці.

— Он як! — Рената зиркнула на Ліру гострим холодним поглядом. — Прямо тут? — заправивши пасмо рудого волосся за вухо, вона озирнулась довкола, немов чогось остерігалась.

— А ти боїшся що нас підслухають? — Ліора наблизилась майже впритул і з викликом дивилась на Ренату глибокими блакитними очима.

— І про що ж ти хочеш поговорити? — сухо запитала Рената, схрестивши руки на грудях.

— Ти знаєш про що! — Ліра злегка підвищила тон. — Про планетарій!

— О, це був видовищний фінал! — з насмішкою мовила Рената. В її зелених очах блиснув зловісний вогник. — Таке собі катарсисне завершення дебюту. Вражаюче та незабутньо!

— Підпал — це для тебе зловтіха? — примруживши очі, Ліра продовжувала свердлити поглядом Ренату.

— Ні, радше "перфоманс"! — голос одногрупниці звучав з нотками глузування.

— Це кримінальна відповідальність! Ти розумієш, що могли постраждати люди?

— Але не постраждали ж, — Рената лише байдужо знизала плечима.

— Якщо ти гадаєш, що я мовчатиму, то помиляєшся, — Ліра налаштована рішуче. — Ти за все відповідатимеш!

— Спершу доведи! — по обличчю Ренати промайнула тінь нервової напруги, але вона швидко опанувала себе та повернула зверхній тон. — А зараз мені пора йти, бо запізнюся на заняття... Й ти до речі теж, — дівчина обвела Ліру самовпевненим поглядом.