Додано
05.02.26 20:18:43
Провокація?
— То я можу в тебе пожити? — продовжую тиснути.
Це мій шанс!
— Теж ні, — відмовляє, навіть не подумавши. — Я хочу трохи побути наодинці в себе вдома.
— Ти просто хочеш безсовісно віддати мене в пащу цього дикого звіра! — зайвий драматизм ніколи не завадить.
— Давай заб'ємося, що він навіть не зверне на тебе уваги, — хитро-хитро каже Ніка й виставляє вперед руку.
Невдовзі в новій главі...
Софія Анрі
768
відслідковують
Інші блоги
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Починаю публікувати найдраматичніші глави всього сюжету твору.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВізуал: вау, вау, вау ♥️♥️♥️
Оксана Морус, Дякую ❤️❤️❤️
✨❤️✨
Dana N, ❤️❤️❤️
Гарні❤️❤️❤️
Ромул Шерідан, Дякую ☺️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати