Варю каву на портативній плиті. Вона гаряча, смачна. Грію руки над парою. Холодна квартира, морозна зима. Жахлива ніч. Про неї дізналась я з Телеграм. Зранку планую створити свій власний храм. 

Життя неможливо відкласти на після війни. Дивлюсь на шоу променів на склі. Будинку навпроти. Сонце — ніким неперевершений митець, Дарує віру, що темряві прийде кінець.

І цей промінь — ковток тепла. Достатній привід, щоб я далі йшла. Будувати свій храм. Жити своє життя.