Шалена двійня мого боса — оновлено!
Тихого вечора!
Запрошую до оновленнь.

✨✨✨
— Вероніко, що це було? Чому ти відмовилася працювати з Мірошником? І як це ти з ним знайома? — гуде невдоволено Ярослав. — І зрештою, що це за комедія?
— Ярославе Антоновичу, не потрібно допиту, — піднявши погляд, прошуся. — Я ж погодилася...
— Погодилася вона, — фиркає невдоволено шеф. — Та доки ти погодилася, я мало не посивів. Невже одразу не можна було по-людськи?
— Вибачте, — винувато кидаю.
Ярослав важко зітхає та невдоволено бурчить:
— Гаразд, іди вже. І в гості не забудь заходити, протестантко, — його голос звучить уже тепліше, а на вустах з’являється ледь вловна посмішка. — Удачі!
А також роман "Піставна наречена Дикого" — одразу два розділи.

✨✨✨
Кліпаю, покинувши свої роздуми, бо мені на зустріч виходить бабуся. Вона кидається в мої обійми і зі сльозами просить.
— Пробач мені, дитино! Але ці мегери мене змусили...
Я не зовсім розумію, що відбувається, але вже за мить за спиною чую.
— Ну привіт, сістер! — по спині проходиться холод, я відразу відпускаю з обіймів бабусю і оглядаюся.
Соломія міряє мене оцінювальним зневажливим поглядом і жуючи жуйку з іронією питає.
— Ну і як тобі мій чоловік? Бачу заміжжя пішло тобі на користь. Он як змінилася?! Тільки б ще цю скирту соломи з голови прибрала, взагалі було б норм.
Прииємних емоцій!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Знайомлячись з текстом одразу відчуваєш зацікавленість, а це вже перемога!
Яна Тарасевич, Щиро дякую!♥️♥️♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати