Тихого вечора! 

Запрошую до оновленнь.

✨✨✨

— Вероніко, що це було? Чому ти відмовилася працювати з Мірошником? І як це ти з ним знайома? — гуде невдоволено Ярослав. — І зрештою, що це за комедія?

— Ярославе Антоновичу, не потрібно допиту, — піднявши погляд, прошуся. — Я ж погодилася...

— Погодилася вона, — фиркає невдоволено шеф. — Та доки ти погодилася, я мало не посивів. Невже одразу не можна було по-людськи?

— Вибачте, — винувато кидаю.

Ярослав важко зітхає та невдоволено бурчить:

— Гаразд, іди вже. І в гості не забудь заходити, протестантко, — його голос звучить уже тепліше, а на вустах з’являється ледь вловна посмішка. — Удачі!

ШАЛЕНА ДВІЙНЯ МОГО БОСА

А також роман "Піставна наречена Дикого" — одразу два розділи.

✨✨✨

Кліпаю, покинувши свої роздуми, бо мені на зустріч виходить бабуся. Вона кидається в мої обійми і зі сльозами просить.

— Пробач мені, дитино! Але ці мегери мене змусили...

Я не зовсім розумію, що відбувається, але вже за мить за спиною чую.

— Ну привіт, сістер! — по спині проходиться холод, я відразу відпускаю з обіймів бабусю і оглядаюся.

Соломія міряє мене оцінювальним зневажливим поглядом і жуючи жуйку з іронією питає.

— Ну і як тобі мій чоловік? Бачу заміжжя пішло тобі на користь. Он як змінилася?! Тільки б ще цю скирту соломи з голови прибрала, взагалі було б норм.

Піставна наречена Дикого

Прииємних емоцій!