Рада вас тут бачити.

Хочу сказати кілька слів про себе і свої тексти. 

Я не пишу тоді, коли «треба». Я пишу, коли в душі стає тісно. Коли те, що ховалося за маскою, прагне вирватися на волю. Щоб нарешті бути впізнаним. Для мене текст — це спосіб пережити те, про що інколи не варто говорити вголос.

Я люблю прозу і поезію. Але вірші для мене — це не техніка і не правила. Це спосіб прожити емоції, повністю піддатися почуттям, щоб нарешті стати вільною.

Це мій перший крок тут, і мені важливо знати, хто поруч.

Скажіть, будь ласка, які тексти вам зараз ближчі: вірші чи проза? Ті, що заспокоюють чи ті, що торкаються глибини? 

Дякую, що читаєте.  Нехай нам буде затишно поруч.