Чи було в вас таке, що фраза або вислів, придумані в контексті конкретної книги/персонажа, потім причепились до вас у буденності?)

Наведу кілька прикладів зі свого досвіду:

"Ти себе накручуєш" - вживається в жартівливо-заперечливому контексті. Коли один персонаж на серйозних щах стверджує щось, а інший глумливо відповідає: "Та ну, неправда, то ти себе накручуєш))". Фразу, в такому самому значенні, вживав мій побратим - звідти вона й з'явилась спочатку в моїх книжках, потім взагалі усюди.

"І не питай мене, що таке [назва будь-чого], все одно не зрозумієш" - вживається героєм, коли він згадує якесь апріорі незрозуміле оточуючим поняття. Частіше всього, коли герой - потраплянець, і говорить про якісь речі з рідного світу. Наприклад: "У вас мани зараз має бути, як в дурного німця набоїв. І не питайте мене, хто такі німці, все одно не зрозумієте". Останнім часом став теж так казати... коли мова йде про щось явно незрозуміле іншим))

"Легесенько, трішечки, ось на стілечки" - коронна фраза Лорі з "Чотирьох схиблених". Придумана зумисне під цю серію книг і конкретного персонажа. Тепер супроводжує мене усюди...

"Не буде по-хорошому - буде по-моєму" - звідти ж. До речі, часто стає в нагоді))

"Послати в пішу еротичну прогулянку" - те саме, що "за кораблем". Фраза не моя і в певних колах відома, але вживати я її став спочатку в текстах, а потім вже й у житті.

"Хто тобі таке сказав? - Я собі таке сказав/сказала. Щойно" - свіже, з Промінчика та Пелюсточки.

Можливо, не все згадав.

Ілюстрацію не придумав. Не будемо зайвий раз навантажувати ШІ новими запитами)) Тихої ночі всім.