Присвячую це тому самому читату

Я не знаю, хто ти, я не знаю, чи читаеш ти це, але прочитати цілу книгу за день... Вау... Просто вау...
Хто б ти не був, це тобі) Дякую!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ірина Скрипник
29.01.2026, 22:34:38

Або книга маленька, або бот. Іноді вони сюди залазять, щоб щось вкрасти. Тож про всяк випадок спробуйте погуглити свій твір через кілька днів.

Показати 4 відповіді
LibertyFox
29.01.2026, 23:08:27

Ірина Скрипник, Це просто за межею... Я не знайшов цю свою книгу, але я знайшов, що хтось викрав та залив мою старючу й недописану книгу. Причому залили на таке місце... Я навіть і не думав, що подібні сайти ще існують... Дякую. Без жартів, дякую за те, що попередили

avatar
Іван Павелко
29.01.2026, 22:34:54

Прочитати не важко якщо цікава, то і не відірвешся, хоча дивлячись який обєм книги❤️

LibertyFox
29.01.2026, 22:45:19

Іван Павелко, Дякую)

Інші блоги
Чи знаєте ви який сьогодні день?
На певний період випала з букнетівського життя через ретро Меркурій та Новолуння в Рибах ))) То я так жартую. Але в кожному жарті є лиш доля жарту, як відомо )) Якщо останні дні ви почували себе без сил, то все воно винне - Новолуння
Рецензія на книгу «після тебе» Ньюбі Райтер
Рецензія на книгу «Після тебе» Ньюбі Райтер https://booknet.ua/book/pslya-tebe-b448673 За безстроковим марафоном https://booknet.ua/blogs/post/363457 Коли штучний інтелект поступово проникає в усі сфери життя, закономірно виникає питання: де
Автори, якими я захоплююсь
Кожен з нас може згадати авторів, які надихнули його на щось нове, стали маяком у темряві та дороговказною ниткою на творчому шляху, або ж їхні книги просто влучили в саме серденько й надовго осіли у верхніх слоях підсвідомості.
☀ Весняне Рівнодення ☾︎
☀ Весняне Рівнодення ☾︎ ⏳️ Час, коли світ замирає у крихкому балансі, де світло і темрява тримаються за руки, перш ніж день неминуче здобуде перемогу. ❀Тут, серед перших весняних квітів, під наглядом молодого місяця,
Мене зворушило до сліз...
Я вже не просто плакала, а вила, хапала повітря розпухлими губами, по яких текли сльози, шмигала носом, сиділа на підлозі біля Руслана й притискала його голову до своїх грудей. Я розуміла, що варто заспокоїтися і подбати про
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше