холодна зима нашого спільного літа

Старий рибак на прізвисько Хропун сидів у густих зарослях поблизу пристані, потягуючи палючий самогон та зрідка реагуючи на тремтячий поплавок. У своєму темно-зеленому рибацькому вбранні зливався з кущами, що лише сірі вуса вирізняли в ньому людину. Та навіть так, з кошлатою сірою бородою та горбатим носом, схожим був на Лісовика.