— Ти, головне, не закохуйся в мене.

 Я чоловік ненадійний: сьогодні тут, завтра там.

— Ще чого, — фиркнула вона.

— Дуже треба.

— От і домовилися...

Він дістав сигарети, прикурив, затягнувся і запропонував ту саму сигарету Марині.

— Наркотики?

— Ні. Просто вони незвичайні, з приємним післясмаком... Вдихай солодкий дим, він абсолютно нешкідливий. Марина взяла з рук Оскара сигарету й обережно затягнулася, відчувши на губах ванільний присмак. Оскар не зводив з неї очей — його погляд був настільки пильним, що здавався фізичним дотиком...

Ланцюги та крила. Глава 10. Оскар

Початок історії тут