Вітаю!

Запрошую до оновлення!

✨✨✨✨

На роботі я затримався до вечора. Коли приїхав, діти вже були у своїй кімнаті. Тому, не вечеряючи, іду до них.

Двері в дитячу кімнату привідкриті, і я чую тиху розмову двійнят.

— Я не знаю, як поводитися в понеділок, — у півтону каже Соня. — Краще б уже та Вероніка залишалася...

— Вона, мабуть, через нас пішла, — важко зітхає Костик. — Вона ж так і сказала, що не знайшла з нами спільної мови...

— Вона, напевно, хороша, якщо не здала нас татові, — пригнічено кидає Соня та з відчаєм додає: — А, що тепер? Хтозна, хто прийде до нас в понеділок... Ще й тато обіцяв ходити з нами на заняття... А раптом ще красивіша дівчина за Вероніку прийде? Вероніка ж наче скромна була. Костику, а якщо та нова репетиторка сподобається татові? Що тоді?

— Не знаю, — здавлено відповідає Костик. — Схоже, нам не треба було зривати заняття Вероніки — тоді б вона залишилася...

Шалена двійня мого боса

Також сьогодні діє знижка на спекотний роман "Недопопелюшка". 

✨✨✨

— Що ж, Зоряно, тепер поговоримо по душах. — я нервово ковтаю, й великими очима дивлюся на свого розлюченого шефа. — Навіщо ти це зробила? Через тебе, у мене скандал з Беллою. Вона пішла від мене, і пішла по твоїй вині.

— Яне Марковичу, я нічого не робила. Я не знаю, як це трапилося. — збентежено та невиразно лепечу я.

— Тобто ти не знаєш? — реве шеф та схиляється надомною. — То це твоя білизна?

Я здригаюся, і налякано зиркаю у темно-зелені, розлючені очі Яна.

— Так... Тобто, ні... Я...

Від хвилювання не можу зв’язати двох слів докупи. Моє серце гупотить мов навіжене. Здригаюся, коли моє підборіддя, різко опиняється в сильній руці мого шефа.

— Ти хоч розумієш, що ти наробила? — розлючено з ненавистю цідить мені в обличчя Старих.

Знижка тут!!!

Приємного читання!