Додано
26.01.26 12:19:48
А що, якби ми жили вічно?
Дивлячись на швидкоплинність життя, мимоволі задумуєшся: а що, якби людське існування тривало довше? Чи змінилося б щось у нашому сприйнятті часу, наших прагненнях? Чи стало б довше життя благословенням чи прокляттям? Моя спроба знайти відповіді на ці запитання в есе «Погляд у реальність». Гадаю, що текст буде цікавим читачам, чия допитливість прагне зламати кригу буденщини та зазирнути за туман мрій, щоб хоч трохи зрозуміти світ, що оточує нас.
До речі, ідеї цього есе я використав у першому своєму художньому творі в науково-фантастичному оповіданні «Хто Я?». Це був цікавий досвід і справжній виклик трансформувати свої філософські роздуми в живий сюжет.
Запрошую вас до читання обох творів. Буду радий почути ваші думки.

Rara Avis
47
відслідковують
Інші блоги
Дорога до центрального району Ореоса зайняла менше пів години на ще одному літаючому авто. Все відбувалося так швидко, що мені почало здаватися, ніби Коул вирішив якнайшвидше мене позбутися. І лише ця думка отруювала мені
Добрий вечір мої хороші, спішу вам сповістити, що вже опублікувала новий розділ "Дві сторони однієї крові" Історія виходить як мені доволі цікавою, трошки можливо моментами заплутаною, але я стараюсь відтворити
— В тобі зараз надто багато сили, щоб її зв’язати, феніксе, — чоловік злегка схилив голову, демонструючи покору, — тож можеш не боятися. — Я вас не боюся! — відрубав Каміль. — Ви, пустельні хробаки, весь
Вітаю! Сьогодні починаю виклади навинку: гумористичну академку "Залік із катастроф" Бути дочкою ректора магічної академії — не завжди перевага. Особливо якщо ти вже третій рік навчаєшся там без жодної краплі
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА цікаво! Я прочитала есе, спасибі вам за роздуми! Нескінченність?.. Хтозна, я у своїх світоглядних пошуках дійшла до того, що взагалі не дуже відчуваю час) це не добре й не погано, але от зовсім не пам'ятаю, коли він почався, тому, мабуть, і не боюся, що він закінчиться. Є якесь вічне "зараз", і йому немає кінця і краю. Тож як знати, а раптом ми вже живемо вічно? :)
gozhelna, Це так.♥️
Дуже цікаво, гарна тема.
Іван Павелко, Тема цікава і вічна, тож треба читати.) Дякую!
Особисто я не хочу жити вічно. Я вже задовбалась. Але для творів тема цікава. Успіхів у написанні нових робіт ❤️
Ірина Скрипник, Дякую! Жити вічно і неможливо, навіть зірки не живуть вічно.☺️ Та й взагалі немає сенсу, або його не більше, ніж у дерева у мене за вікном - насіння вітер приніс, росте собі та й все. Різниця лиш у тому, що людина має можливість свідомо чи ні вибирати собі ролі у грі життя (Сімси).☺️
Додав до бібліотеки ✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати