Додано
26.01.26 12:19:48
А що, якби ми жили вічно?
Дивлячись на швидкоплинність життя, мимоволі задумуєшся: а що, якби людське існування тривало довше? Чи змінилося б щось у нашому сприйнятті часу, наших прагненнях? Чи стало б довше життя благословенням чи прокляттям? Моя спроба знайти відповіді на ці запитання в есе «Погляд у реальність». Гадаю, що текст буде цікавим читачам, чия допитливість прагне зламати кригу буденщини та зазирнути за туман мрій, щоб хоч трохи зрозуміти світ, що оточує нас.
До речі, ідеї цього есе я використав у першому своєму художньому творі в науково-фантастичному оповіданні «Хто Я?». Це був цікавий досвід і справжній виклик трансформувати свої філософські роздуми в живий сюжет.
Запрошую вас до читання обох творів. Буду радий почути ваші думки.

Rara Avis
37
відслідковують
Інші блоги
Друзі, на Букнет стартувала акція "Книжкова весна"! Упродовж її дії ви можете придбати книги улюблених авторів зі знижками до 30%, а ще - отримати шанс виграти промокоди на безкоштовне читання будь-яких платних книг
Я всього лише смертна людина, тож можу в чомусь помилятись. І тому прошу: щойно знайдете себе у списку і подивитесь, кого треба читати, обов'язково відпишіться в коментарях, чи відповідає це хоча б приблизно тому, що вам
Вітання. Чи пишуть під вашими творами погані коментарі? Якщо так, то як ви на них реагуєте? І чи погоджуєтесь з думкою, що краще поганий коментар ніж ніякого? Пишіть у коментах.
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Давайте почнемо з того, що я кайфую від написання кожної своєї книги, але це завжди по різному відчувається. З Кохати двох не гріх я почуваюся підліткою, яка усвідомила, що їй можна казати
Ніч Белтейну — це момент, коли вогонь стає мостом між «учора» та «завтра». Традиція стрибати через багаття ніколи не була простою забавою. Це був ритуал очищення: вогонь мав забрати все старе, хворобливе та
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА цікаво! Я прочитала есе, спасибі вам за роздуми! Нескінченність?.. Хтозна, я у своїх світоглядних пошуках дійшла до того, що взагалі не дуже відчуваю час) це не добре й не погано, але от зовсім не пам'ятаю, коли він почався, тому, мабуть, і не боюся, що він закінчиться. Є якесь вічне "зараз", і йому немає кінця і краю. Тож як знати, а раптом ми вже живемо вічно? :)
gozhelna, Це так.♥️
Дуже цікаво, гарна тема.
Іван Павелко, Тема цікава і вічна, тож треба читати.) Дякую!
Особисто я не хочу жити вічно. Я вже задовбалась. Але для творів тема цікава. Успіхів у написанні нових робіт ❤️
Ірина Скрипник, Дякую! Жити вічно і неможливо, навіть зірки не живуть вічно.☺️ Та й взагалі немає сенсу, або його не більше, ніж у дерева у мене за вікном - насіння вітер приніс, росте собі та й все. Різниця лиш у тому, що людина має можливість свідомо чи ні вибирати собі ролі у грі життя (Сімси).☺️
Додав до бібліотеки ✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати