Коли сьогодні їв печену картоплю із салом, цибулею такою пекучою, консервованими огірками, вареними курячими яйцями та білим хлібом, то я чомусь пригадав свої ранні роки школи. 

Я пригадав часи початок нульових, коли в мене ще була вчителька молодших класів. Вона постійно критикувала нас, що наші батьки байдужі до нашого класу, особливо кабінету. Але вона хвалила одну маму однокласника та ставила постійно її в приклад. Як вона, то штори гарні пошиє для класу, то картини для кабінету класа намалює, то квіти принесе гарні в горщику, так і на дні здоров'ї та мати дофіга їжі дасть своєму синові, щоб він з нами поділився. І тоді, я якось не задумувався над тим, чого це так, знань було мало та життєвого досвіду, але ось зараз я краще це все зрозумів. 

Справа в тому, що та мати однокласника та походу і сам однокласник зі своїм старшим братом вони сектанти. Тобто вони ходять в якусь секту або в ієгови, або в "ковчег спасіння", тому їм, як для вербування більше людей потрібно робити такі "благі дії" заради поповнення людей в секту. 

Тому розумію, що якщо людина надто щира безкорисно, то все це дзвінок того, що людина в секті. Хоча представники православної віри можуть теж бути безкорисно щирими, але це більше як виняток, ніж за правило. Бо там де істина, там багато спокус сатани та боротьби з такими людьми, а чим подалі від істини, тим боротьби над людиною меньше, спокус в неї меньше, тому благочестя показового більше. 

А тоді, коли малий був, не розумів цього, так би вчительці пояснив схеми, але вже байдуже, бо з того часу пройшло вже 22 роки.