Вітаю, любі!

Історію двох близнючок оновлено.

✨✨✨

В мене аж у вухах шумить, коли батько Дикого прочищує горло, порушивши тишу, а тоді суворо цікавиться.

— А сказати раніше про це було складно? Ви ж шлюб взяли... І ти, Ренате, взяв за дружину Соломію, а не Злату. — він незгідно киває головою. — Ренате, ти дорослий чоловік, а поводишся мов дитина. — Савелій Дикий невдоволено фиркає й різко питає. — Що ви тепер робити будете? Ваш шлюб фіктивний?! Ох, сину, ти в могилу нас з матір’ю вкладеш завчасно.

Я бачу, як Ренат помітно нервує. Несміло з провиною зиркаю на нього. Я почуваюся винною. Бо по суті так воно і є. Не мати винна, не Соломія, а я. Бо я зараз тут перед цими людьми. Напевно, я могла б схилити голову і мовчати, але не можу. 

Продовження тут...

Тихої нічки!