Покохати ворога - оновлення вже на сайті!

Я бачив, що вона робить.

Бачив, як вона стала частіше з’являтися там, де бував я, — ніби випадково, ніби просто збіглося. Бачив, як вона добирала запитання, на які неможливо відповісти грубо, і навіть більше — які могли розвинути розмову далі. Бачив, як вона затримувала на мені погляд довше, ніж потрібно, як її рука ніби не розраховувала траєкторію, коли вона проходила поруч. Як вона обирала одяг — о, це взагалі окрема тема для розмови!

Усі ці халатики, обтислі майки з шортиками. Я вже мовчу про сексуальну нижню білизну, яку вона постійно замовляла на сайтах.

Вона оформлювала замовлення, хлопці забирали посилку з поштомата, а я потім особисто перевіряв вміст. Власними руками перебирав мереживо, яке вона збиралася вдягати на своє красиве тіло, щоб чергового ранку, ніби випадково, відкинути полу халатика й продемонструвати мені заборонений і ласий плід, який і без того змушував мене вити від божевільного бажання.

І найнестерпніше — усе це діяло. Я вже був на межі. Щоранку я впевнено починав із наміру швидко схопити сніданок на кухні й піти до свого кабінету, щоб не спокушатися, і щоранку бачив Діану, яка робила все можливе, аби втримати мене, — і я не без задоволення піддавався цій дикій спокусі. Піддавався, а потім дрочив у туалеті, як підліток.

Я не буду брехати собі — вона діяла на мене сильніше за будь-який фільм для дорослих, і я не розумів, чому саме вона.

Чому саме її вигини, її погляди, її слова, її дотики розпалювали в мені те, чого не могла розпалити жодна, навіть найдосвідченіша й найкрасивіша жінка?! Чому поруч із Діаною в мені спрацьовувало те, що я успішно тримав під замком з усіма іншими? І мова йшла не просто про збудження, а про якесь фундаментальне бажання, яке я не міг описати словами.

Але я надто добре знав ціну цьому бажанню й тим імпульсам, які воно породжувало.

І ще я чудово зчитував її намір.

Не як загрозу, а як стратегію.

Вона не була дурною. Вона не була наївною. Вона була загнаною — і саме це робило її небезпечною. Жінка у вразливому становищі або ламається, або починає шукати важелі. І я бачив, як вона шукає. Як пробує. Як обережно тестує межі.

Кожен її «випадковий» дотик я фіксував.

Кожну усмішку — зважував.

Кожен погляд — перевіряв на фальш.

І щоразу натрапляв на суперечність.

Я бачив ті моменти, де вона грала й підлаштовувалася. Але бачив і інше.

Бо були миті, які неможливо зіграти.

ПОКОХАТИ ВОРОГА ЧИТАТИ