Королівство зимових ельфів читати тут

ЗАВЕРШЕНО

У Зимовому королівстві перед Йольською ніччю запалювали вогні. Коли стемніло, а ніч наставала в цю пору року рано, з вікон палацу було видно далекі, але яскраві вогники — і в зачарованому лісі, де жила відьма Гріла, і на пустці, де розкинуло намети бродяче плем'я Ліріен... І тільки тепер Ріаннон розуміла головну мудрість цієї ночі — перш ніж запалити вогні, ти повинен пізнати суть темряви. Прийняти її або боротися з нею. Відкинути її або знайти рівновагу. У Пагорбах — шукали рівновагу.
Вона колись теж навчиться. І ось вогники на деякий час згасли. Ріаннон зачаровано дивилася на полум'я свічки і слухала, як тріщать дрова в каміні, і вперше в житті відчувала себе в повній безпеці. Вдома. Так, палац Ейріна став для неї домом, якого вона ніколи не мала... нехай горить вогонь у каміні, тане віск свічки. Як хотілося Ріаннон відчути тепло і світло — від Ейріна. Тільки його посмішка могла осяяти темряву зимової ночі. І сама Ріаннон була готова світити йому в найстрашнішій пітьмі.
Усвідомлюючи себе новою, себе — іншою, себе — сміливою і впевненою в собі, Ріаннон відчувала, що в цей Йоль закінчиться її переродженням. І колишньою їй не стати. І до людей вона не повернеться. І дивлячись на сніг, що падав за вікном, дівчина загадала своє найпотаємніше бажання, сподіваючись, що цієї ночі воно збудеться.
Йоль буде святкуватися весело і гамірно — але чи буде їй місце серед прекрасних ельфів? Або... не зовсім прекрасних. Вона не знала, досі не знала, як виглядає світ Пагорбів без чарівної мазі. А раптом навіть іскра чарівництва, подарована феєю-хрещеною, не допоможе їй впоратися з прокляттям?..
Палац був прикрашений падубом і омелою, вінками й вічнозеленими гілочками ялиці та ялівцю, сосни й плюща, які обвивали перила і колони, висіли на стінах і вікнах... І всі духи запрошені на свято. Всі ті, хто пішов у інший світ або ще не народився.
Сила рослин повинна допомогти пережити холод, вивести з безчасся йольських ночей... зараз Ріаннон чекала зустрічі з Ейріном. Слуги передали про його бажання побачитися перед балом. Що буде далі? Він зачинить її в кімнаті або ж дозволить бути поруч цієї ночі?..
І незабаром Ріаннон спустилася до вітальні, прикрашеної омелою, стрічками та ялиновими гілками. Затамувавши подих, дівчина на мить завмерла на сходах, вчепившись в перила — таким гарним і благородним був профіль лерда Ейріна! А відблиски на волоссі здавалися чарівними вогнями.
— Проходьте, фейра, не стійте на порозі, — промовив ельф, так і не обернувшись.
Ріаннон покірно підійшла до каміна й опустилася в крісло навпроти лерда, перед цим зробивши реверанс. Розправила складки на спідниці й приготувалася слухати. На мить їй здалося, що ельф надто пильно розглядає її. Вона збентежено дивилася в камін, на полум'я, що танцювало на соснових полінах. Солодко-гіркий смоляний аромат розливався по кімнаті. Над камінною полицею висів вінок з ялинових гілок, на голках лежав сніг і не танув — іскристий, білосніжний... Магія цього будинку була чарівна — часто невидимі музиканти грали на скрипках, хтось співав, розпускалися дивовижні квіти або оживали портрети. Перший раз Ріаннон злякалася, але Аланель заспокоїв її, пояснивши, що ельфи з картин ніколи не пройдуть через зачаровані рами, що вони вже привиди, тіні іншого світу.