Останнім часом стала боятися писати історії. Не розумію як з цим впоратися. Просто боюся. Маю три незавершені книжки з різними сюжетами. Лякає сам факт того, що треба дописувати їх. Хто з таким зараз зіткнувся? Як ви себе почуваєте?
В мене 4 недописані книги. Одну я вже рік редагую, другу — вже рік перекладаю й переписую. Рухаюся у своєму темпі, як вмію, як можу, маленькими кроками, і не намагаюся охопити все й одразу. Під час цієї подорожі зрозуміла, що я людина процесу, мені важливий сам шлях, а не саме куди він приведе, не фініш. А ще дуже допомогають люди, які мене підтримують — дуже ціную це!
Не писати — не можу. Перевіряла вже) Тому знайшла свій темп, і рухаюся в ньому. Мої мене знаходять!)
Безмежного натхнення Вам і не тиснете на себе.☀️ Тут немає батьків, чи вчителів, чи якихось роботодавців, які тиснуть на Вас і кажуть «Треба!», «Терміни горять!» чи щось подібне. Ви пишете для себе й для тих, хто зрозуміє, почує, відчує. Ви пишете безкоштовно. Ви пишете, бо любите це. Бо потребуєте це. Любіть себе й вірте в себе! ✨
Спитайте себе, що буде як Ви їх найближчим часом не допишете: що тоді? Вся краса самвидаву у тому, що Ви контролюєте ситуацію, Вас не сковує договір чи дедлайн видавництва. Не допишете зараз – допишете потім. Часом втрачається цікавість до історії, я у таких випадках відкладаю і пишу те, що цікавить зараз. А з тих книг потім можу забрати персонажів чи діалоги, щоб вони мали життя у нових історіях.
Поміркуйте з чим повʼязаний страх, з тим, що Ви не знаєте, що писати? Чи з тим, що Ви боїтеся когось розчарувати? Чи не виконали тих цілей, які самі на себе поклали? У жодному з цих варіантів Вашої провини немає, не картайте себе. Дайте собі час відійти в бік і подивитись на ситуацію під іншим кутом, все вийде, не вимагайте від себе багато й одразу
Учора я цілий день витратила на те, щоб створити візуали для книги. Картинки з моїми героями. Якщо чесно — закохуєшся в них ще більше, ще сильніше відчуваєш напругу! !!! Ви не повірите, але я створила пісню, яку головна
Щороку 21 січня у світі відзначають тепле та позитивне свято — Міжнародний день обіймів. Це особливий день, який нагадує про просту, але надзвичайно важливу річ: людську близькість і підтримку (картинка з ФБ) Обійми
❣️Дорогі мої читачі! Ми вже разом досягли чудової позначки — 250 підписників ✨. Дякую кожному, хто підтримував мене лайками, коментарями та рекомендаціями. Це наша спільна перемога, і я не зупинюся — попереду нова
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗгодна зі всім, що Кайла написала Вам нижче.
В мене 4 недописані книги. Одну я вже рік редагую, другу — вже рік перекладаю й переписую. Рухаюся у своєму темпі, як вмію, як можу, маленькими кроками, і не намагаюся охопити все й одразу. Під час цієї подорожі зрозуміла, що я людина процесу, мені важливий сам шлях, а не саме куди він приведе, не фініш. А ще дуже допомогають люди, які мене підтримують — дуже ціную це!
Не писати — не можу. Перевіряла вже) Тому знайшла свій темп, і рухаюся в ньому. Мої мене знаходять!)
Безмежного натхнення Вам і не тиснете на себе.☀️ Тут немає батьків, чи вчителів, чи якихось роботодавців, які тиснуть на Вас і кажуть «Треба!», «Терміни горять!» чи щось подібне. Ви пишете для себе й для тих, хто зрозуміє, почує, відчує. Ви пишете безкоштовно. Ви пишете, бо любите це. Бо потребуєте це. Любіть себе й вірте в себе! ✨
Юлія Хемс, Я не читаю тут платні книги. Намагаюся підтрим вати авторів початківців. Так якось.
Стикався з подібним з добрий десяток разів. Так і лишилися десь на полиці 200 невиданих віршів і 14 недописаних книжок.
Тепер, ось, виправляюсь.
Ростислав Щуренко, Дякую, що поділилися своєю історією.
❤️❤️❤️
Лорена Мар’ін, ♥️♥️♥️
Спитайте себе, що буде як Ви їх найближчим часом не допишете: що тоді? Вся краса самвидаву у тому, що Ви контролюєте ситуацію, Вас не сковує договір чи дедлайн видавництва. Не допишете зараз – допишете потім. Часом втрачається цікавість до історії, я у таких випадках відкладаю і пишу те, що цікавить зараз. А з тих книг потім можу забрати персонажів чи діалоги, щоб вони мали життя у нових історіях.
Поміркуйте з чим повʼязаний страх, з тим, що Ви не знаєте, що писати? Чи з тим, що Ви боїтеся когось розчарувати? Чи не виконали тих цілей, які самі на себе поклали? У жодному з цих варіантів Вашої провини немає, не картайте себе. Дайте собі час відійти в бік і подивитись на ситуацію під іншим кутом, все вийде, не вимагайте від себе багато й одразу
Кайла Броді-Тернер, Я з чатом джіпіті створювала палітурки для нових книжок. Тож чекайте багато сюрпризів. ♥️
У вас жодних обмежень, лімітів, дедлайнів чи правил. Ви творите, і робіть це як хочеться, коли і скільки. Усе. Ви в праві їх не дописувати.
Asashell, Я занадто сильно занурилася в творчість. Тому вигоріла. Дякую за підтримку ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати