Якими «чіпами» користуєтесь ви? (Опитування)
Ми багато сперечаємося про те, що писати, де шукати натхнення і як будувати сюжети. Але рідко говоримо про те, як ми це робимо суто технічно. А це ж цікаво! Якщо письменник — це професія (чи стан душі), то у нас мають бути свої професійні інструменти та навички.
Мені стало цікаво, хто які «суперсили» прокачує, щоб не відставати від ритму життя і писати продуктивніше.
1. Сліпий набір: Швидкість світла vs Черепаха редагування.
Чи володієте ви методом сліпого набору? Скажу чесно (трохи похвалюся, а потім покаюсь): я можу набрати 3000 знаків за 15-20 хвилин. Без жартів. Пальці літають, клавіатура димить, Муза ледве встигає підносити набої.
АЛЕ! (Тут починається драма). Цей перший чернетковий текст — це часто дика, неприборкана стихія. Там буває така "дикість", що сам лякаюсь. Тому потім починається пекло редагування. Щоб вичитати главу на 18-20 тисяч знаків, у мене йде 2-3 години. І це тільки перше коло! Я можу повертатися до одного й того ж тексту 5-6 разів на місяць, виловлюючи бліх, помилки й логічні діри. Питання: А як у вас? Ви пишете повільно, але одразу "чистовик", чи накидуєте хаос, щоб потім його приборкувати?
2. Швидкочитання: Сканер чи Гурман?
Щоб писати, треба читати. Багато. Тут мені допомагає старий вишкіл — гори наукової та філософської літератури, яку доводилося ковтати томами. Це натренувало мозок на особливі режими:
-
Діагональне читання (читання абзацами): Очі сканують сторінку по діагоналі, вихоплюючи суть цілого абзацу за секунду. Художній розділ на 20 тисяч знаків «пролітає» за 20-30 хвилин. Сюжет схоплено, емоцію отримано.
-
Режим «Гурман» (Пережовування): Але якщо це важка література, філософія чи щось із глибоким сенсом — тут гальма в підлогу. Можу зависнути над розділом на годину-дві. Люблю підкреслювати, виділяти, смакувати кожну фразу, само рефлексувати (ну от такий я мазохіст).
Питання: Чи володієте ви технікою діагонального читання? Чи вважаєте, що це вбиває смак книги?
3. Вуха чи Очі? (Аудіокниги)
Ще один цікавий момент. Хтось сприймає інформацію тільки очима, а хтось — на слух. Я знаю людей, які «прочитали» сотні книг, поки мили посуд чи їхали в маршрутці, просто слухаючи їх. Питання: Ви з клану «Читачів» чи клану «Слухачів»? Чи заходить вам художній текст через вуха?
4. Хвилинка самоіронії (або Сповідь Бовдура)
Щоб ви не подумали, що я тут такий весь із себе інтелектуал, що сипле термінами й тисячами знаків за хвилину... Моя вчителька української мови колись казала пророчу фразу: "З тебе, Василю, можуть бути люди... але це не точно". І ледве не залишила мене на другий рік. За що? За те, що я на уроці так розреготався, згадавши дурний анекдот про папугу, що не міг зупинитися хвилин десять. Тож, попри всі ці «розумні» техніки, в душі я залишаюся тим самим веселим бовдуром, який просто любить гарні історії та сміх.
Діліться своїми лайфхаками! Які «фішки» допомагають вам писати, читати й не божеволіти в цьому світі? І чи сміялися ви коли-небудь на уроках так, що вас виганяли з класу?
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ навіть не знаю як я читаю, тобто не відслідковувала, але ковтаю великі обсяги майже без зупину досить швидко. Теж полюбляла різну не художню літературу вбирати в себе тоннами. На слух не дуже люблю вслуховуватися в книги, бо там уява не працює))
Ну на уроках я не сміялася, але більшість з них я просиділа в своїх уявних світах дивлячись у вікно. Тобто, на уроках перебувала зазвичай тільки моя тушка, а розум блукав світами)))
А от що до письма... Так як я всі підручники з укр.мови "викурила", бо ж на уроках я генерувала власні історії))) то писати мені довелося вчитися вже коли взялася за "перо")) Ну і пишу я також в потоці, скажено відбиваючи пальцем по дисплею свого дешманського смартфону, там навіть мій т9 дупля не встигає відбити, що я писала))) тож свою чернетку я сідаю вичитувати на ноуті, готуючись до розшифровки зашифрованого в стиль "абабаламаги" сеансу ченнелінгу автописьмом від представників якихось там надцятих рас, мову яку звичайній земній жінці не зрозуміти без пів літра... міцнючої кави))))
Оксана Дичка, ;)))
Я тільки роблю перші кроки у написанні книги, тому досвід у мене поки ще не великий, проте поділюсь своєю думкою.
Я пишу, як тільки маю час в смартфоні у блокноті. Часто накидую тези, а тоді їх редагую.
Мені так дуже зручно, бо телефон завжди під рукою.
На рахунок книг, то дуже люблю читати, і до певного періоду не сприймала аудіокниги. Проте, зараз часу читати не вистачає, тому аудіокниги рятують і якщо обрати ту, де читає приємний голос, то це дуже навіть непоганий варіант.
Василь Ширман, Можливо, ніколи про це не задумувалась)))
Книги на слух не сприймаю. Не знаю чому, але мені не подобається.
А щодо швидкості письма — інколи на одному абзаці можу застрягнути так, що на наступний день відкладаю текст)) а інколи навіть не помічаю, як глава вже й написана))
Аріна Спел, Цікавий темп і темперамент сприйняття.
Дякую за ваш коментар!
Пишу в середньому сторінку в день. Потім повертаюся, редагую дещо. І не раз. Але все йде в чистовик, "вибраковки" практично немає. Оскільки я "садівник" , то часто не знаю що напишу заздалегідь, хіба дуже схематично.
Я й так швидко читаю, якби ще вміла діагонально, то взагалі ніякого задоволення))
Тільки читати, ніякого слухати - чужий голос нервує.
Завжди асоціювала себе більше з малюванням, хоч і писала в школі... Виявилось, що словом я володію все-таки краще (на мою думку) і це якось так розширило горизонти... це тепер моє захоплення.
Дієз Алго, У вас дуже гарно розвинута уява і ви асоціюєте це у слова описуючи, те що бачите наче кіно, або подію. Я вас розумію. Мені це знайоме.
Бува, так чітко видно, що дійсно наче фільм дивишся.
Як тут не писати. Це дуже шикарне вміння.
У мене на уроках і перервах іноді теж перли видавали, але я ж сама колись непосидою була, тож знаю як реагувати. Але колекція цікавинок є, думаю, що використаю)))
Василь Ширман, ✨♥️✨♥️✨
Доволі цікаво, обов'язково прочитаю, дякую❄️✨
Іван Павелко, Добре! Дякую!
Дякую за цікаве опитування! Мої «чіпи» працюють трохи інакше, але не менш інтенсивно:
Смартфон проти ноутбука. Я з тих людей, хто майже все пише зі смартфона — так мені швидше і зручніше ловити потік думок. Швидкість ніколи спеціально не заміряла, але пальці літають самі собою. Ноутбук у мене суто для робочих питань, а от творчість і тексти «живуть» у телефоні.
Сканер чи Гурман? Тут усе залежить від мети. Якщо книга глибока, має складні сенси та філософське підґрунтя — я однозначно «гурман». Смакую кожну тезу, даю собі час на роздуми. Але якщо треба швидко «проковтнути» інформацію або ознайомитися з контекстом, то діагональне читання — це справжній порятунок.
Тільки «Очі». Для мене важливо бачити текст. Тільки візуальне сприйняття дає мені повне занурення в матеріал, тому я однозначно з клану «Читачів».
Магістр Анімарум, Чудово сказано і цікавий досвід!
Дякую!
Ділюся своїми відповідями:
1. Пишу одразу чистовик і швидко. Редагує мама, хоча часто нічого й не виправляє))
2. Діагональне читання використовую для книг з розлогими описами, які не мають нічого спільного з основним сюжетом. Всі інші книги смакую слово за словом)
3. Я - любителька аудіокниг, адже 10 тис кроків у день ніхто не відміняв, а фантазія у мене "дай Боже" - слухаю і уявляю на ходу)))
4. Фішка - писати, навіть коли немає натхнення) І не слухати думку "експертів", які кажуть, що у Вас таланту немає (як у свій час сказали мені). Якось так))
Ньюбі Райтер, Шикардосно!
Дякую!
Було діло, було. Підказував сусіду, який відповідав на уроці літератури ахінею, а він бовдур довірливо повторював. То мене й рвало від сміху)))
Ромул Шерідан, А то у вас теж дитячі анекдоти є, які тяжіють, гумористичним гріхом?
Покайтесь в історії або оповіданні?
Буде цікаво.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати