Тихого вечора!

Новий розділ вже чекає на вас, в з ним і приємний бонус! 

✨✨✨

Злата дивиться на мене своїми голубими очима, і я лиш тепер відзначаю, що у Соломії очі більше сірі, ніж голубі, але мене зараз хвилює геть інше. Тому, тримаючи руку дівчини, ще раз перепитую.

— Злато, де обручка?

— Я зняла, — тихо відмахується вона.

Я неприємно вражений. Гадав, вона загубила, а вона зняла навмисно. Це мене неабияк розсердило.

— Навіщо?

— А як я мала пояснити своїм працівникам, звідки в мене обручка на руці? Я ж для всіх тут Злата…

Хмикаю аргумент, але є ще дещо, про що я змовчати не можу.

— Але ж я, здається, просив тебе залишитися сьогодні вдома… — холодно нагадую. — Просив! Але ж тобі байдуже до моїх прохань.

Підставна наречена Дикого

Гарних емоцій!