Коли минуле стукає в двері

Цей розділ — про те, як легко ми віримо, що найстрашніше вже позаду.
Що якщо ми зібралися разом, якщо стало тепло, якщо з’явився дім — то темрява більше не повернеться.

Але минуле не питає дозволу.
Воно приходить тоді, коли ми найменше готові.

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Важлива новина для читачів❤️
Мої любі читачі ❤️ У мене для вас важлива новина… Через технічні моменти з акаунтом мені довелося створити нову авторську сторінку. Зізнаюся чесно — починати все спочатку дуже непросто. За цим профілем залишилися
Що вам снилося цієї ночі? Бо їй наснилося дещо...
Кажуть, сни — це просто гра нашої уяви. Але що, як наш мозок у такий спосіб намагається попередити нас про небезпеку, яка вже стоїть за спиною? Ярсолава щойно прокинулася в абсолютному шоці. Її серце калатає, а на лобі
Нові знайомства
Продовження історії - Літніх канікул триває: І поки Макс допомагає із батьками прибрати своєму дідусеві гілки які впали після сильної бурі і дощу, десь поза містом. Софі вже розмовляє з іншим… А десь подалі Ліна
Марафон: взаємне читання за вподобаннями❗️❗️❗️
Цей марафон я вже проводила двічі, і щоразу він показував чудові результати. Тому вирішила зробити його регулярним — раз на один-два місяці. Його мета — взаємне читання, підтримка авторів та знайомство з новими книгами.
Обов'язково прочитайте✨️
Колега по перу Анастасія Чепіжко написала чудові рецензії на мої маленькі оповідання: Рецензія тут та Рецензія тут Якщо ви не знайомі з цими історіями — запрошую вас почитати Кава, полита сльозами —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше