Додано
14.01.26 00:08:18
Коли минуле стукає в двері
Цей розділ — про те, як легко ми віримо, що найстрашніше вже позаду.
Що якщо ми зібралися разом, якщо стало тепло, якщо з’явився дім — то темрява більше не повернеться.
Але минуле не питає дозволу.
Воно приходить тоді, коли ми найменше готові.
Анастасія Марецька
30
відслідковують
Інші блоги
Вибач... Це моя вина, — знову й знову повторював .Я гладив її волосся, поки вона тихо й гірко ридала мені в сорочку, виливаючи увесь свій біль.
Навіщо писати книги, коли можна два дні робити буктрейлер до одної із них. ☺️ Дякую за перегляд і запрошую почитати "Таємницю Скарлет". ❤️
Прода Дар 2))))) Я ржала поки писала 16 главу!! Уривок з 16 гллави Дар 2. - Дай. - Та даю! Вона вже певно 100 разів сказала оте "дай". Сунув шматок суші їй до рота. Та лиш задоволено зажувала його одразу. Швидше пилососа. -
Іноді, читаючи фентезі, хочеться хоча б на один день перестати бути лише спостерігачем. Не просто уявляти далекі міста, їхні вулиці, мешканців і звичаї, а насправді пройтися ними. Почути гамір ринку, відчути запах кузень,
— Вікторіє? З тобою все в порядку? Кава збіжить… Григорій підходить зі спини, і його долоні — важкі, теплі й такі вже рідні, лягають мені на плечі. Він абсолютно спокійний. І саме це лякає найбільше. Григорій занадто
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати