Коли минуле стукає в двері

Цей розділ — про те, як легко ми віримо, що найстрашніше вже позаду.
Що якщо ми зібралися разом, якщо стало тепло, якщо з’явився дім — то темрява більше не повернеться.

Але минуле не питає дозволу.
Воно приходить тоді, коли ми найменше готові.

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Що не так з його вухами?!
Це питання було найпопулярнішим у моїх коментарях в той день, коли у книгу увірвався Міша. Сподіваюся, ви вже встигли познайомитися з Мішею? (Він же Мішельтор) Якщо ні — я принесла вам уривок їхньої першої зустрічі з
Знижка на слеш ❣️
Хто ще не читав історію омежки, який випадково вийшов заміж замість сестри? Є чудова нагода ❣️ Батько подивився на нареченого. Мені здалося, що між ними відбувається якийсь мовчазний діалог. Я тільки переводив погляд
Мрійте...
Доброго часу доби, шановне панство. А ви знали, що сьогодні Всесвітній день мрії! І цей день пройшов би повз мене, як і кожен такий перед цим, бо нині наші будні сповнені тривог та небезпек, але, на щастя, не пройшов. Й, поки
Вітаю, любі підписники та читачі!
Почуття, яких хочеться позбутися. Життя, яке варто проживати зараз. І питання, на яке серце ще не знає відповіді. 74–75 розділи вже чекають на вас. Заходьте читати та підписуйтеся, щоб не пропустити продовження ? ПОСИЛАННЯ: Симпатія
Оновлення Буднів Зла
Назріває двіжуха. У світлих не все гаразд... – Що гнітить тебе, друзяко? Поділись зі мною – стане легше. Роллінгпіс повільно підняв очі на того, хто, не спитавшись, підсів до нього за стіл. Низенький, худий. Довге
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше