Коли минуле стукає в двері

Цей розділ — про те, як легко ми віримо, що найстрашніше вже позаду.
Що якщо ми зібралися разом, якщо стало тепло, якщо з’явився дім — то темрява більше не повернеться.

Але минуле не питає дозволу.
Воно приходить тоді, коли ми найменше готові.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Анастасія Марецька

відслідковують

Інші блоги

Тетяна Степанкевич

Вам треба це знати!!!(^◕.◕^)

Я уже майже пів року викладаюсь на букнет. І, незважаючи на всі мої старання, рекламу і навіть непогані книги - прочитань щось не дуже. Хоча як читач, я класифікую свої твори, як непогане чтиво на вечір. Але окей. Я вирішила

Ольха Елдер

Інколи (дуже рідко), але Норман буває людиною

“Накрапав дощ, небо було сіре. Але Норман сяяв. Хоча його обличчя залишалося відстороненим, Джим бачив у ньому якусь безтурботність. Вночі вони обоє не спали. Їм було зовсім не до сну. Вони були стомлені. Але якщо слуга

Анна Харламова

Весела, затишна і провокативна глава. От-от...

Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ вже за пів години. «У ліжку з босом» Я прокинулася від того, що Джексон перебирав моє волосся. Це було настільки правильно й природно, ніби цих восьми років порізно ніколи

Сергій Більцан

Трішки одеського гумору до Дня сміху...

— Моя Циля вічно ниє: «Мені носити нема чого, мені носити нема чого!» — Ой, Фімо! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай носить! — Розо Марківно, я чула, що ви таки одружили свого Додика! Ну, і як вам

Кристина Асецька

Новинка та флешмоб!

Сьогодні стартувала моя новинка, любовне фентезі “Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки”. Це історія про балакучу дівчину, на яку наклали прокляття. На її грудях з’явилася мітка мовчазної квітки,