Ой… трішки спойлерів із минулої глави ще відчуваються, але далі буде тільки цікавіше.
Я осіла на коліна біля коріння старого дуба, відчуваючи, як мокра земля моментально просочує тонку лікарняну тканину.
Світ навколо хитався. Після втечі з палати кожен метр давався ціною неймовірних зусиль, а зараз сили остаточно покинули мене.
Шлунок стискався від нудоти, а в скронях пульсував важкий, залізний ритм.
«Ти сама випалила себе цими таблетками... Шість років ти ковтала заспокійливі жменями, щоб не відчувати цього страху, а тепер він стоїть перед тобою, а ти навіть не можеш підняти руку». Ха...
Фелікс підходив повільно. Його кроки були тихими, майже невагомими, але кожен із них відлунював у моїй голові громом.
Він зупинився в кроці від мене, і я побачила його ідеально чисті туфлі зовсім поруч із моїми заляпаними брудом пальцями.
— Ти виглядаєш жахливо, Пташко, — процідив він, повільно нахиляючись до мене. Його голос був тихим, отруйним.
— Ти так боялася мене, що перетворила свій мозок на кисіль із хімії. І що тепер? Де твій спокій?
Він різко вхопив мене за волосся, змушуючи закинути голову назад.
Біль прошив шию, і я скрикнула, але голос був слабким, схожим на хрип. Фелікс наблизився до мого обличчя, і я відчула його солодкуватий подих.
— Твоя рятівниця запізнилася, — прошепотів він, і я побачила відблиск божевілля в його очах.
— Вона знає, що ти зламана. Вона повернулася не за дівчинкою з минулого, а за товаром, який я не встиг забрати шість років тому. Клітка вже готова, Ангеле.
І найстрашніше те, що без своїх таблеток ти сама в неї заповзеш, аби тільки припинити це тремтіння.
Я спробувала відштовхнути його, вдарити по руках, але мої пальці лише безпорадно ковзнули по його шкіряній куртці.
Голова пішла обертом, і темрява почала затягувати краї мого зору.
Та раптом важкий удар розірвав тишу. Роксана вилетіла з тіні дерев, наче розлючена фурія.
Події стають жорсткішими, тож читайте з обережністю ✨
Емоції накаляються,..
Якщо вам сподобається —
залишайте коментар
ставте лайк
підписуйтесь, щоб нічого не пропустити
І не забудьте взяти чайок міцніший ✨
Бо цієї неділі я буду намагатися писати більше, тож, можливо, глави виходитимуть кожен день.
І ще маленьке оновлення ✨
У «Серце Безсмертного» події теж не стоять на місці — історія поступово набирає обертів, стає напруженішою й емоційнішою. Попереду багато важливих моментів, які точно не залишать байдужими.
Тож якщо читаєте — тримайтесь міцніше ♥️
А якщо ще ні — саме час почати.
Спойлер ✨
Наступні кілька годин вони йшли в повній тиші. Стежка ставала вужчою, притискаючи їх до холодної скелі. Повітря стало настільки густим від магії, що кожен крок давався з зусиллям.
Естель спостерігала за Тареном. Вона бачила, як важко йому дається кожен метр.
Його рухи стали важчими, а блакитне сяйво татуювань тепер не просто мерехтіло — воно почало просочуватися крізь шкіру тонкими цівками світла.
— Тобі боляче, — зауважила вона, коли вони зупинилися біля понівеченої статуї фенікса.
Це не було співчуття, лише констатація факту.
— Це Межа Вежі, — коротко відповів він, важко дихаючи.
— Тут діє магія Стримування. Вона тисне на всіх, у кому є сила. Чим ближче до Ради, тим сильніше мої закони вимагають від мене покори.
Мої татуювання... вони реагують на мої сумніви щодо тебе.
— Значить, Рада відчуває, що ти не хочеш мене вбивати?
— Естель підійшла ближче, дивлячись, як він намагається приховати тремтіння рук.
— Вони відчувають, що я вагаюся. Слідопит не має вагатися.
Раптом з-за скелі вирвався потік крижаного вітру, але він був не природним. У ньому кружляли примарні образи — "Луни Минулого".
Це були воїни, які колись намагалися штурмувати Вежу. Вони не були Тінями Господаря, вони були охоронцями, яких сама Вежа перетворила на вічних слуг.
Три напівпрозорі постаті з крижаними списами перегородили шлях.
— Залиш Дівчину Вогню, — прошепотіли вони в унісон.
— Її доля — вівтар. Твоя доля — забуття.
Бажаю всім гарного вечора ✨
А ті, хто дочитав до кінця — ви просто неймовірні, дякую вам✨
І маленький бонус-факт про мене, якщо вам цікаво…
Коли я була дитиною, мріяла стати співачкою ✨
Я й зараз трішки співаю, але більше для себе♥️
Потім життя повернуло зовсім в інший бік — я пішла вчитися в ДСНС.
А зараз ось починаю ще й шлях письменниці ✨
Ну бувають же такі різкі повороти в житті…✨
А ви з самого початку розуміли що будете писати твори чи теж думали та мріяли стати кимось іншим ?
Мені дуже цікаво послухати, як склалися ваші життєві повороти✨
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти✨✨✨
Діана Козловська, ♥️♥️♥️
❤️❤️❤️
Лана Жулінська, Дякую за серденька ✨
Ох, які пристрасті! ✨
Morwenna Moon, Так так✨❤️✨
Бужу читааати))✨️✨️✨️
Ганна Літвін, Давайте в 21:00
Буде ще одна частина ✨
Далі буде все цікавіше і цікавіше
❤️✨️❤️
❤️❤️❤️❤️❄️
Крісті Ко, ♥️✨♥️
круто
MargFed, ✨♥️✨
✨♥️✨♥️✨
Ніка Цвітан, ♥️✨♥️
✨ ✨ ✨
Наталія Шепель, ♥️✨♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати