БЕЗКОШТОВНА НОВИНКА, яка не залишає байдужими.

Оновлення вже додала. І додаю продочки регулярно. Додавайте в бібліотеку.

Анотація

Марина — тиха викладачка англійської у приватній школі. Вдома — пекло: її чоловік Влад — ревнивий, агресивний, обмежує її у всьому.

Одного разу школа укладає партнерство з IT-компанією для створення нової освітньої платформи, і керівник тієї компанії — Єгор Воронов, жорсткий, багатий, на тринадцять років старший. Він одразу бачить у Марині слабкість, якою теж хоче скористатись.

Уривок з продочки:
— Добрий вечір, — сказав Влад першим і зробив крок уперед, відпускаючи Марину лише на секунду, щоб виглядало “ввічливо”. — Я чоловік Марини. Влад.

Він протягнув руку. Манера правильна, усмішка правильна — усе, як у людей, які вміють бути чарівними, коли це потрібно.

Єгор глянув на простягнуту руку — і не поспішив її тиснути. Пауза вийшла довша, ніж прийнято. Досить довга, щоб Влад відчув: тут ним не захоплюються.

— Єгор Воронов — коротко сказав Єгор і все ж потис руку. Марина бачила боковим зором, що її чоловік стис щелепу. Вона прекрасно знала, що Влад зараз на межі обурення. Проте… на людях він цього не стане показувати.

— Дуже приємно, — сказав Влад, і це “приємно” звучало як попередження. — Марина у вас… працює?

— Перекладає, — відповів Єгор. — І робить це прямо зараз.

Влад усміхнувся ширше.

— Я бачу. Просто вона трохи… — він нахилився до Марини, ніби сказати щось ніжне, але слова полетіли так, щоб їх чув Єгор, — загублюється в часі. Я переживаю.

Він знову підійшов до дружини і вона відчула, як його великий палець сильно натиснув на її лікоть — сигнал: «закрий рот». Вона опустила очі, але Єгор це помітив.

— Переживаєте? — перепитав Єгор рівно. — Ви прийшли в школу ввечері, зайшли всередину й зупинили робочу зустріч. Це ваш спосіб переживати?

Влад на мить завмер. Його усмішка не зникла, але стала твердішою.

— Це мій спосіб бути поруч із коханою, — м’яко сказав він. — Сім’я, знаєте, найголовніша цінність у житті кожного чоловіка. Ем… нормального чоловіка. 

Читати