Заздрість на Букнеті: існує чи це лише міф?
Ну що ж, шановні колеги-автори та читачі. Дискусія продовжується. Цього разу хочу обговорити питання заздрощів на Букнеті.
Нещодавно брала участь у конкурсі та нарешті через багато часу оголосили переможців. Зразу кажу, що я - не одна з них і навіть цим не парюся)) Читала багато творів "конкурентів" і бачила роботи набагато достойніші за мою. Тому тут не про мою заздрість)) У коментарях було дуже багато привітань переможцям. І прочитавши їх, я задумалася - а чи всі вони від щирого серця?
Не спішіть закидати мене гнилими помідорами)) Думаю, що більшість з них - дійсно щирі, особливо якщо виграв один з улюбленців. Усі ми пам'ятаємо "Мотанку", що заслужено взяла приз читацьких симпатій. Але мені стало цікаво, чи так вже легко нам, авторам, радіти за перемоги інших.
Ми всі починаємо однаково: пишемо, викладаємо, затамовуємо подих і чекаємо. На перший лайк. Перший коментар. Першого читача.
А потім бачимо: у когось обкладинка краща, у когось коментарів більше, у когось “раптово” злетіло в топ, а хтось уже видається чи комерціалізується на Букнеті. І от десь тут може з’явитися вона. Тихенька непомітна Заздрість. Не зла. Не чорна. А така… людська. З розряду: "А чому не я?"
Але давайте будемо чесні до кінця. Заздрість - це не про саму платформу Букнет. Це про людей. Платформа лише підсвічує наші страхи, сумніви й амбіції. Хтось дивиться на успіх іншого і думає: “Клас! Значить, і в мене може вийти”. А хтось, типу мене, скаже: “Ну ясно, бо жанр чи тема вибрані спеціально під тутешніх читачів (це я зараз про любовні романи)”.
І ось тут починається вибір. Можна знецінювати чужу працю, шукати змову алгоритмів, мовчки злитися й нічого не міняти.
А можна вчитися у кращих, надихатися, питати, читати, підтримувати і паралельно робити своє.
Бо за кожним “успішним успіхом” стоїть не лише везіння, а й десятки чернеток, сумнівів, невдалих спроб і “хто я взагалі такий/така”.
А тепер ваша черга. Давайте подискутуємо: Чи ловили ви себе на заздрості до інших авторів?
І якщо так - що ви з цим робили?
П.С. На картинці - Заздрість - з моєї майбутньої книжечки, над якою працюю паралельно з іншими творами))
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ нікому не заздрю, в мене все добре з самооцінкою )))))))))))))))))))))))))))))))
Єва Ромік, Ваша правда!)
Ловити себе на заздрощах це нормально) інша справа, коли немає рефлексії і чіткого усвідомлення того, чому ти відчуваєш таку емоцію. Коли ти розумієш, що це просто бажання мати те саме і йдеш щось для цього робити - чудово. Але коли ти втопаєш в злості до того, що хтось має більше ніж ти і при цьому нічого не робиш - це вже кепсько)
Моя думка) Дякую за такі цікаві питання для роздумів❤️❤️❤️
Люмен Белл, Супер, дякую і Вам за такий цікавий підхід до цього питання!!)
Гарна тема, я якраз нещодавно підіймала її у приватній розмові з подругою, яка теж письменниця і має психологічну освіту. Тобто у порухах людської душі дещо знається.
Ця подруга - https://booknet.ua/angelna-aleksandrenko-u10989381 Ангеліна Александренко. Так от, вона моя точка росту: молодша за мене, але робить ті речі, які хочу і планую робити я. І отримує той результат, який хочу я. Має співпраці з видавництвами, як книжковий блогер, отримує подарунки від підписників, вже має рекламні інтеграції. Зовсім нещодавно вона з компанією авторів отримала "так " від видавництва, скоро вийде їхня збірка.
Чи заздрю я? Ще й як. Але питання в тому, що робити з цією заздрістю. Хаяти людину? Шукати міфічні чинники, щоб знецінити її успіх? Думати, що вона така-сяка плигає перед камерою, а я ніколи так робити не буду, бо приділяю більше уваги своєму тексту, тому він краще за її тексти? Якщо що, я відтворюю потенційний хід думок мене років п'ять-шість назад. Бо зараз її успіх мотивація для мене. Залізна дисципліна Ангеліни приклад для мене. А її девіз: перемога любить наполегливих, - став і моїм девізом.
Олена Ранцева, дуже показовий приклад! Ми можемо сліпо заздрити, бурчачи про якесь міфічне везіння, а можемо вчитися на чужих історіях успіху, втілювати щось з цього у своє життя та творчість. А ще задаватися питанням: чи пішла б я на той чи інший промо-крок задля подальшого успіху та продажів? ось тут, мабуть, і криється головна проблема авторів.
"Чому не я" це вже не заздрість в моєму розумінні це аналіз. В кожного автора є свої амбіції плани і бажання. Кожен пише росте і вдосконалюється.
Отут ви праві, що заздрість, це коли знецінюють працю інших. )))
Крісті Ко, повністю в Вами згодна)
Якби я написала свою першу книгу у двадцять років, то, мабуть, заздрила б іншим, оскільки на той момент не мала досвіду. Але коли приходить розуміння, що на енергетичному рівні ми всі - одне ціле, то заздрість сприймається як неадекватна самооцінка. Що робити, коли підкрадається заздрість? Займатись саморозвитком. І з часом прийде прозріння, що життя - гра.
Людмила Дишленко, повністю в Вами згодна) з віком багато чого починаєш усвідомлювати)
А навіщо заздрити? Треба вкладатися у гарну рекламу і, тоді книга, скоріше за все, матиме успіх. Бувають виключення, звісно, що без реклами і зовсім без підтримки усе виходить, але це -- рідкісна вдача. Заздрість забирає час, а його краще на працю використати ))) Моя думка. Сама я у рекламу не вкладаюся, бо ще не зовсім зрозуміла, що мені треба від письменництва. Натхнення усім!
Лариса Лешкевич, цікавий тейк про рекламу! Дякую, що поділилися власною думкою!
Я намагаюся адекватно та чесно оцінювати свої твори. Хоч кожен, як мала дитина, яку любиш та з якою важко прощатися
Я була також учасницею цього конкурсу.
Я щиро радію, що "Мотанка" привернула увагу модераторів, бо твір гарний.
Мені сподобалися твори переможців... Але... Мене просто лякає засилля невідредагованих творів з відвертим ШІ.
Шановні автори, не женіться за кількістю сторінок та великою кількістю творів... Читачі вже навчилися розрізняти твори, створені за допомогою ШІ. Автори - творці, а не кнопка "копіювати - вставити"!!!
Олеся Глазунова, так, твори з ШІ дуже видно, і помічаю, що не лише нам, авторам, а й читачам)) Я за використання ШІ більше задля якихось ідей, коли не лізе нічого в голову, аніж за "копіпейст"))
Навіщо заздрити? Варто рости до рівня авторів, у яких багато читачів і чиї твори мають великий попит. Для цього потрібно наполегливо працювати. Якщо в когось виходить краще - це ж круто. Такі автори стимулюють постійно вдосконалюватися.
Куранда Валерія, повністю в Вами згодна)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати