Атмосфера закулісся накрила мене, як цунамі: привітання, спалахи, келихи, поплескування по плечу. Продюсери, блогери, організатори, учасники — усі метушилися навколо мене так, ніби я не премію отримала, а врятувала людство від якогось рідкісного захворювання, щонайменше. Хтось вручав квіти, хтось уже ставив мене в потрібний кут «для кращого світла», хтось захоплено повторював: «Як ти його осадила!», а хтось безсоромно забрав у мене статуетку і вставив туди келих шампанського.

А потім я побачила, як крізь натовп проривається Кіра.

З Кірою, як і з Інгою, ми разом ще з самого початку моєї літературної діяльності: а це вже більше ніж п’ять років.

Не знаю, як Кіра примудрялася просувати мої романи, зважаючи на те, що вона була завзятою й невиправною холостячкою. Єдиною її любов’ю були подорожі та собака-коргі на прізвисько Рафаелка.

«Ну все…» — уважно стежачи за Кірою, приречено подумала я. Зараз вона скаже, що я все зіпсувала, підірвала імідж, порушила стратегію, астрологію і тижневий план спокою.

А я відповім їй, що в усьому винна Інга зі своїми новими туфлями!

І перш ніж слухати власний вирок, я зробила щедрий ковток шампанського. Якщо вже гинути, то з присмаком ігристого.

— Це було геніально! — раптом почула я замість докорів і остовпіла. — Твій рейтинг злетів! Мені обривають телефон, і я вже встигла поговорити з організаторами «Let’s Think»! Вони хочуть бачити тебе найближчим часом у своєму подкасті!

— Що? Правда?! — і, не дочекавшись відповіді, я заверещала і затупотіла від щастя та захоплення. Кіра давно домагалася мого запрошення туди, але щоразу отримувала ввічливу відмову. І здавалося, що вже ніщо не допоможе мені опинитися в ефірі найпопулярнішого інтелектуального відеоподкасту в нашій країні: ні вмовляння, ні угоди, ні ритуальні жертвоприношення, ні навіть відмова від обох нирок на користь ведучих. А тепер Кіра верещала і тупотіла разом зі мною! Ми виглядали як два пінгвіни на крижині, які побачили безкоштовну рибу. Хоча в пінгвінів уся риба безкоштовна… Але яке це мало значення?

Правда, за мить запал подруги згас, і я зрозуміла, що це була частина під назвою «опис лікарського препарату», а тепер ми переходимо до розділу «побічні реакції».

— У чому підступ? Адже він точно є, інакше ти б не дивилася на мене так, ніби збираєшся закрити мене в клітці з голодним тигром? — трохи розчаровано й навіть злякано поцікавилася я, але тут же бадьоро додала, заспокоюючи чи то себе, чи то Кіру:

— Але я готова і на тигра!

Кіра витримала невелику паузу, уважно дивлячись на мене з кривою посмішкою, немов намагаючись передбачити мою реакцію, а потім сказала:

— Це радує, що ти готова до тигра, Улю. А чи готова ти до нового діалогу з Пікульським?

Хм.

Ні, це не просто підступ. Це — злочин проти мого спокою!

Новий розділ книги "МІЖ НЕБОМ І ТОБОЮ " - вже на сайті!