Додано
06.01.26 20:32:48
Намагаюся повернутися сюди❤️
Надіюся, ви ще не забули про мене хахаха.
Цей кінець та початок року видався для мене дуже насиченим та доволі складним. На самого Миколая я отримала посвідчення водія(перед тим голова була забита лише підготовкою) Далі Різдво Христове. Новий рік. Другого січня в мене був перший дорослий ювілей – мені виповнилося 20 років. І до цього всього ще додається робота, яка забирає мої сили. (Після праці з людьми, я хочу мовчати та нічого не робити...)
Вибачте, а коли я повернувся в нормальний режим писання книг? Я вже втомилася від того, що я нічого не хочу й не можу. Наче натхнення є, але писати не хочеться. Що з цим робити?!
Автори, як ви знаходите натхнення, або делегуєте роботу з письмом? Дайте якісь поради❤️ Або як ви відволікаєтеся?
Я обіцяю собі, що писатиму ще частіше, і заставлятиму себе! Бо мені це не подобається абсолютно. Я розумію, що є люди, які ще чекають на новий розділ. (Надіюся, що чекають...)
Дякую тим хто читає❤️
Юлія Гвоздікова
146
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, мої любі читачі! Мабуть, ви вже встигли засумувати за цією історією — так само, як і я, а можливо і забути! Ця довга пауза була мені життєво необхідною, і я щиро радію, що знову повертаюся до письменництва. За цей
Можливо настав час розказати що я гей... Я нічого з цим не можу зробити, батьки ще не знають, і напевно скоро не дізнаються Важко було змиритися з цим фактом, я не міг прийняти себе 4 роки, але з рештою змирився коли зустрів
У мене є історія, від якої важко відірватися. Викладачка, студент і небезпечна гра, де на кону стоїть не лише кар'єра, а й власне життя. Тут стільки напруги, гострих діалогів і таємниць, що ви точно прочитаєте її за одну ніч. —
А що, як твій власний батько... продав тебе? Не заради порятунку.
Не через любов.
А заради вигоди. Уявіть, що одного дня ви дізнаєтесь: ваше життя стало розмінною монетою. Людина, яка мала захищати, власноруч віддала вас
Анотація книги: — А як же останнє бажання перед смертю?
Я мала боятися його, мала благати про пощаду. Але замість цього попросила поцілунок...
Артур прийшов у моє життя як ворог — чоловік із темними очима й зброєю в
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПодібні відчуття! Або пишеш або ні, так я собі кажу. )))) Успіхів ❤️
Крісті Ко, Дякую❤️
Вітаю з поверненням ♥️ Відпочивати теж потрібно ♥️
Кіт Анатолій, А коли я відпочиваю, звинувачую себе в тому, що я нічого не роблю хахаха. А люди чекають на розділ. Замкнуте коло❤️
По собі знаю, як іноді важко поєднувати роботу і творчість. Але єдиний вихід - просто писати) Зичу вам успіхів! І підписка ❤️
Нія Велесова, Дуже дякую❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати