Знаєте, що найдивніше?
Кожного разу, коли я наближаюся до фіналу книги, у мене в голові крутиться одна й та сама думка: “Та невже я це коли-небудь допишу?” Здається, що ще стільки всього попереду, стільки сцен треба довести до ладу, стільки ниточок зв’язати…
А потім, коли ставлю останню крапку, сиджу і дивуюсь: “Я дійсно це зробила?”
От і зараз саме такий момент. Щойно завершила “Дорогу з бурштину”!
Це таке незвичайне відчуття – тримати в руках (ну, образно) завершену історію. Усі ці місяці персонажі жили зі мною, їхні голоси звучали в голові, а тепер… тепер вони готові зустрічати своїх читачів.
“Дорога з бурштину” і її персонажі тепер офіційно входять у мій особистий топ найкращих власних творів.
Дякую читачам за те, що ви поруч, за вашу підтримку і віру в мене ❤️
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОй як же мені це знайомо - оці думки "Невже я таки колись це закінчу". Іноді мені здається, що я спеціально пишу і пишу щоб подовше не прощатися з персонажами. А Вас вітаю з закінченням чергової літературної сторінки ❤️
Ріна Март, Буває таке)
Дякую ❤️
Вітаю!
Мария Карамелькина, Дякую!
Вітаю!
MargFed, Дякую!
Хороша історія написалася, десь трохи моторошно, але все одно світла по почуттям, моралі та цілі))
Lyudmila Sokolova, Щиро дякую за відгук!
О, я чекала))
Анна Ліє Кейн, ❤️
Саме так, це класна і неймовірно цікава книга. Не знаю. Вона мені трохи нагадала Багряні силуети. Не змістом, а вайбом ))
Дякую за вашу творчість ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Ви досить влучно описали ці відчуття перед фіналом :) Особисто мені здається, що останні розділи найважчі в створенні. Та разом з цим, після написання кожного такого, приходить незрівнянне відчуття, яке важко описати словами.
Анна Ліє Кейн, Я ніколи не брав участі в марафоні, але мені здається, так себе почувають люди, коли подолали 20-50 км. :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати