Як казав Трумен Бербанк: "На випадок, якщо не побачимося: доброго дня, доброго вечора та доброї ночі!". Любі українці, вітаю всіх вас з Новим роком! ?️✨??Бережіть себе і своїх близьких. Цінуйте рідних і коханих.

Нарешті нову частину дописано!
Я трохи загальмувала на екіпажі вищих істот, бо довго думала, кого ж запрягти, щоб не принизити жодну расу, ані вищу, ані нижчу ?
І зрештою знайшла вихід! І це - сріблясті багатоніжки. Вирішила не зараховувати ні цих, ні інших хробаків до жодної з рас.

спойлер) https://booknet.ua/reader/fenks-zhaga-bezsmertya-b446143?c=4899973&p=2

— І нам доведеться обирати сторону. Бо розділяться не лише вищі, а й нижчі раси, яких найматиме Столиця. Завжди знайдуться ті, хто захоче відсидітися осторонь і приєднатися до переможців, але будуть і ті, хто воюватиме за гроші — за кожен золотий радр, за кожну монету...

— Саме тому сьогодні на прийомі у ді Моарте має відбутися дещо надзвичайно важливе і значуще.

Ґілберт на мить замовк, і його погляд знову став далеким.

— І в цю мить мені найбільше не вистачає Фела.

Батько нічого не відповів, лише міцніше стиснув плече сина. ...

...На під’їзній доріжці вже чекав екіпаж, чий корпус був створений із цілісного скинутого панцира  Кракена, що мешкав у глибинах Атеї. Цей гігант раз на десятиліття скидав свою стару броню, щоб дати місце новій, ще міцнішій. Форма панцира, відполірована до ідеально гладкої перламутрової краплі, не мала жодного шва і спиралася на високі колеса з темного металу, обтягнуті шкірою підземних хробаків, щоб не порушувати тиші подорожі.

У запряжці завмерли Сріблясті багатоніжки — підземні гібриди, виведені ґулами. Ці істоти живилися відмерлою шкірою своїх господарів, яка у юулів наростала з неймовірною швидкістю, забезпечуючи постійний цикл живлення.

Надання таких екіпажів в оренду було головним промислом ґулів, хоча втримати цей ринок ставало дедалі важче. Останнім часом підземники стикнулися з жорсткою конкуренцією: інші майстри Атеї намагалися впровадити механічні замінники.

Проте багатоніжки забезпечували неймовірну швидкість і повну тишу, що дозволяло вищим і заможним істотам  подорожувати Атеєю, не вдаючись до перетворення в істинну подобу.

Коли лакей торкнувся ледь помітного заглиблення в перламутрі, частина панцира беззвучно змістилася вбік, запрошуючи драконів усередину.