Таємниці маєтку Вольфів
(16+)
Пригодницьке фентезі

– Відпусти мене! – Вольф намагався виповзти з-під діда. – Мені боляче та важко дихати.
Вольф ще хотів сказати, що після такого вчинку тато буде довго лаятися з ним. Але все навколо осяяв червоний спалах та пролунав грім від якого хлопчик зіщулився.
– Це феєрверк? – він спробував підняти голову, але через діда це не вийшло.
– Мовчи й не рухайся, – прошепотів містер Сандерс. – Інакше дуже сильно пошкодуєш.
– Зараз тато мене дістане та накричить на тебе, – мало не плачучи сказав хлопчик, продовжуючи намагатися вилізти.
– Ніхто вже тебе не дістане та не прийде, – з тугою в голосі сказав чоловік та, трохи змінивши своє положення, дотягнувся до лиця хлопчика й насильно закрив йому рота.
Вольф засопів від досади, засовався й спробував вкусити діда. Але у нього нічого не вийшло.
Над головою продовжували спалахувати різнокольорові спалахи, але грому вже не було чутно.
Хлопчик лежав під дідом та скиглив, не розуміючи, чому йому досі не допомогли вибратися звідти батьки. Невже феєрверк настільки гарний, що вони забули про нещасного хлопчика, на якого напав знавіснілий родич?
Коли спалахи припинилися, стало занадто тихо. Вольф завмер, прислухаючись, що зараз роблять інші. Але не міг вловити ніякого іншого звуку, окрім важкого дихання діда.
Він чергового разу сіпнувся, й містер Сандерс відпустив його та сам почав підніматися.
– Це не чесно! – закричав Вольф, розвернувся й завмер від подиву.
На ковзанці нікого не було.
Він обернувся на всі боки, вишукуючи рідних, а потім втупився на діда.
– Це якийсь жарт? – злякано запитав він. – Де тато з мамою?
– Немає їх більше, – зітхнув чоловік та потер очі кінчиками пальців. – Пішли, малюче. Краще нам повернутися додому.

Читати - ТУТОНЬКИ!!!