Вітаю! 

Іще одне оновлення!

❄️❄️❄️

— Дякую, бабусю! — тихо шепочу.

— Будь ласка, моя рідна! І припини мучити себе. Ти краще розкажи, що Ренат на це все казав? — просить вона.

— Він у захваті, — видихаю і коротко переповідаю все, що відбулося, і про те, що Ренат знав, що я не Соломія, і що я вийшла заміж за нього насправді.

Коли я завершую розповідь, бабуся кілька секунд мовчить, а тоді заклопотано кидає:

— Ти ба. Але ж звідки він про все дізнався? Хтось тебе здав, але хто?

— Мені це теж цікаво, — сухо кидаю і питаю: — Бабусю, а ти часом не знаєш, хто б це міг бути?

— Поняття не маю, — одразу відповідає моя улюблена бабуся. — А й справді хто? Соломія не могла. І мати твоя теж не могла. А батько не в курсі... Тоді хто?

— От і мені цікаво, — видихаю. Підозра падає на бабусю, але я не можу її звинуватити в такому.

Підставна наречена Дикого

Приємного читання!