Коли ми святкуємо Різдво, рідко замислюємося, хто взагалі вирішив, коли саме його святкувати. Здається, ніби “так було завжди”. Але ні — хтось це колись порахував, записав і запропонував усьому світу. І цю людину звали Діонісій Малий.

Діонісій жив у VI столітті, був монахом, ученим і родом зі Скіфії Малої — регіону Північного Причорномор’я. Того самого простору, з якого згодом виростуть слов’яни, Русь і, зрештою, українці. Якщо коротко: він був не “з Рима”, а з наших земель — з того історичного ґрунту, який ми сьогодні називаємо українським.

Жив і працював в 5ст. в Римі, був монахом, богословом та вченим. Перекладав та систематизував церковні тексти.

І якось його осяяло, а чому ми – християни, рахуємо нашу еру від дати заснування Риму, а то й взагалі від дати правління гонителя християн – імператора Діоклетіана.

Треба ж рахувати від народження Христа – це ж як мінімум логічно. Власне, на той час це було революційна ідея, але ж ми з вами в 21ст. розуміємо, що це логічно, і ніяк по-іншому бути не може.

От дістав Діонісій, рукописи, алгоритмічні таблички і почав рахувати, коли ж народився Ісус. Виявилось не так просто це обчислити, тому дістав з шухлядки ноутбук, розкрив, але не зміг знайти Вай-Фая у вільному доступі і повернувся до розрахунків вручну.

Чи помилився він на кілька років у розрахунках? Так.
Чи вплинуло це на історію? Аж ніяк.
Бо головне — він задав саму логіку часу, якою ми користуємося досі.

Тож коли ми сьогодні кажемо “2026 рік” або ставимо ялинку на Різдво, ми, самі того не помічаючи, користуємося спадщиною людини з Північного Причорномор’я — тобто здобутком саме нашого – Українського предка!

Не найгірший привід для святкової, етнічної та націоналістичної гордості, правда?

ПС. До речі, судячи з імені яке він собі обрав, то це був дуже веселий чоловік. Адже Діоніс – грецький бог вина та екстазу. Греки кожен рік влаштовували свято – Діонісії. А як саме святкували, про це в романі «Ольвія. Двічі не помирати»