Страхи малого Тараса!

Тихої ночі!

Запрошую до оновлення.

✨❄️✨❄️✨

На дворі вже практично темно. На торці будинку вже загорівся нічний ліхтар, який добре освітлює весь сад. Який весь добряче засніжений. А метелиця за вікнами така, що майже нічого не видно. Цікаво, чи Сашко з Соломкою на гірку сьогодні пішли?

Довго дивлюся у вікно, а потім оглядаюся на свого сусіда й стурбовано питаю:

— Тимофію Вікторовичу, дороги хоч горнуть?

— Техніка вже працює два дні поспіль, двадцять чотири на сім, але ситуація на дорогах все одно плачевна, — підійшовши ближче, зупиняється поруч він.

Я розгублено кліпаю і питаю те, що мене хвилює у цей момент:

— А як же мама додому добереться?

Сусід з хвилину дивиться на мене, а тоді переводить замислений погляд у вікно і мовчить.

Розумію, що все набагато серйозніше, ніж я собі можу уявити. Ставлю чашку з чаєм на підвіконня. Горлянку здавлює спазм. Я не хочу аби мама залишилася ночувати у подруги. Хоча такого ніколи не було, але якщо вона не зможе дістатися додому, то іншого виходу у неї не буде.

— Чому ти мовчиш, Тимофію Вікторовичу? 

Мільйонер за парканом

Тихої ночі!