✨ Книга, яка не поспішає

Друзі! Вітаю всіх у своєму невеликому блозі!

Нарешті я готовий викласти свою новинку ☺️

Я довго вагався, як викладати цю історію.

Одразу — чи по частинах.

Швидко — чи так, як вона сама хоче.

І зрозумів просту річ:

ця книга не любить поспіху.

Тому я вирішив викладати її поступово — розділ за розділом.

Це не історія про перемоги, битви чи гучні фінали.

Це історія про присутність, про вибір залишитися, про світ, у якому надія з’являється — і зникає — не питаючи дозволу.

Перша книга серії вже написана.

Друга — народжується просто зараз.

І я хочу йти з нею повільно. Чесно. Разом із читачем.

Якщо вам близька тиха фантастика,

якщо вам цікаві історії, що не дають простих відповідей,

якщо вам іноді хочеться не втекти від реальності, а подивитися на неї під іншим кутом —

можливо, нам по дорозі.

Дякую всім, хто читатиме.

І окремо — тим, хто залишиться.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
26.12.2025, 15:21:50

Звичайно, краще викладати поступово. От і в правилах Букнету про це написано. Так ви будете регулярно з'являтись в оновленнях, і вас буде видно читачам.

Дієз Алго, Дякую, прийняв до уваги ☺️

Бажаю вам натхнення і багато читачів до книги.

Анастасія Коваленко, Дякую за побажання ☺️

avatar
Наталка Черешня
26.12.2025, 13:26:21

Почитаю :)

Наталка Черешня, Дякую ☺️ Чекатиму на Ваш вердикт ☺️

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше